КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
справа № 752/23697/24
провадження № 22-з/824/670/2026
03 липня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бордаченка Олександра Володимировича про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення в справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення компенсаційних платежів за безпідставне користування коштами,
установив:
29.10.2024 Державна іпотечна установа звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення компенсаційних платежів за безпідставне користування коштами.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи 195 534,79 грн трьох відсотків річних та 901 677,38 грн інфляційних втрат. Стягнуто в рівних частинах із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи 16 458,18 грн судового збору.
23.04.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Бордаченко О. В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року та ухвалите нове, яким в задоволенні позову до відповідачів відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бордаченка О. В. задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року в частині задоволення позову до ОСОБА_1 та стягнення з нього витрат по сплаті судового збору в сумі 8 229,09 грн скасовано.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення.
В задоволення позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовлено.
Стягнуто з Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 24 687 грн 27 коп.
11.05.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Бордаченко О. В. подав заяву, в якій просить стягнути з Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 33 321,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про що ухвалити додаткову постанову.
Визнати поважними причини, чому докази на підтвердження судових витрат не були подані відповідачем раніше та приєднати і врахувати надані докази судових витрат відповідача.
Заява мотивована тим, що в апеляційній скарзі відповідач просив суд покласти судові витрати на позивача. До закінчення судових дебатів представник відповідача 07.05.2026 зробив заяву суду про те, що ним будуть подані докази понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката протягом 5 днів з дати ухвалення рішення по справі, якщо воно відбудеться на користь відповідача, як це передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Вказав, що відповідач не міг подати докази судових витрат раніше, оскільки сторонами договору №62-АБ про надання правової (правничої) допомоги від 15.03.2023 було погоджено погодинну оплату роботи адвоката. Тому облік витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги відповідачу, підписання документів між сторонами, оплата коштів відбувалась протягом всього розгляду справи судом та після ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 07.05.2026, що вбачається із доданих до заяви доказів.
16.06.2026 представник Державної іпотечної установи - адвокат Гоцюк Н. О. подала заперечення на вказану заяву.
Просить залишити без розгляду заяву про стягнення понесених судових витрат відповідача на правничу допомогу адвоката та ухвалення додаткової постанови. У випадку відмови у задоволенні заяви та ухвалення додаткової постанови, врахувати клопотання про зменшення понесених судових витрат відповідача на правничу допомогу.
Посилається на ті підстави, що першою заявою по суті спору було подання відповідачем апеляційної скарги. При поданні апеляційної скарги попередній розрахунок судових витрат не було подано. Заяву про розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не було подано представником Сіліна Д. В. Докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката, були подані після ухвалення постанови Київського апеляційного суду. До закінчення судових дебатів у справі сторона відповідача не зробила відповідну заяву про подання доказів розміру судових витрат.
16.06.2026 представник Державної іпотечної установи - адвокат Гоцюк Н. О. надіслала клопотання про зменшення понесених судових витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту третього частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бордаченка О. В. про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку, що така заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі реальної можливості ефективно захистити свої права та інтереси в суді, а також захиститися від необґрунтованих вимог у разі пред`явлення до неї безпідставного позову. Водночас цей принцип покликаний стимулювати сторони до врегулювання спору в досудовому порядку.
Практична реалізація зазначеного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу передбачає кілька послідовних етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру таких витрат, що підлягають розподілу між сторонами, шляхом подання заяви (клопотання) про їх відшкодування разом із детальним описом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також доказами, що підтверджують обсяг наданих послуг і розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; вирішення питання щодо можливого зменшення розміру таких витрат; 3) розподіл судових витрат між сторонами.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 567/1508/19.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа зобов`язана подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, у якій такі витрати були понесені. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18.
При цьому сторона має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу до ухвалення судом касаційної інстанції постанови за результатами розгляду справи по суті, що узгоджується з висновком, викладеним у додатковій постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/1803/17.
З матеріалів справи відомо, що ані в апеляційній скарзі, ані в інших процесуальних документах, поданих до ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 07 травня 2026 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Бордаченко О. В. не зазначав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які його довіритель поніс або очікував понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також доказів на їх підтвердження.
Поважних причин неподання представником ОСОБА_3 - адвокатом Бордаченком О. В. договору №62-АБ від 15.03.2023, завдання (доручення) №1 від 21.03.2025 до Договору №62-АБ; рахунку №330 від 21.03.2025, відомостей про курс валют на 21.03.2025, рахунку №333 від 22.04.2025, відомостей про курс валют на 22.04.2025, рахунку №358 від 10.12.2025, відомостей про курс валют на 10.12.2025, акту №3 від 10.12.2025 і звіту до нього до закінчення судових дебатів також не надано.
Лише 11 травня 2026 року, тобто після ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 07 травня 2026 року за результатами розгляду апеляційної скарги, адвокат Бордаченко О. В. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій вперше порушив питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду справи та долучив докази понесення таких витрат.
Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 756/11137/21 (провадження № 61-4453св24) зауважив, що якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Зважаючи на викладене, вперше із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу та їх розрахунком ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного суду лише у заяві про ухвалення додаткового судового рішення, яку подав його представник адвокат Бордаченко О. В. 11.05.2026, тобто, після прийняття постанови судом апеляційної інстанції, та додав до неї докази на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, переважна частина яких існувала на момент розгляду справи апеляційним судом, проте не навів обґрунтування неможливості подання цих доказів під час апеляційного розгляду.
У постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 461/2102/20 Верховний Суд зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою процесуальних документів сторони, оскільки він враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат. У разі неподання такого розрахунку суд вправі відмовити стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат, крім суми сплаченого судового збору.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що заява (клопотання) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подана після ухвалення постанови судом касаційної інстанції, не підлягає розгляду, а питання про розподіл таких витрат не вирішується (ухвали Верховного Суду від 24 липня 2018 року у справі № 918/560/16 та від 14 вересня 2022 року у справі № 761/24929/20, від 10 липня 2024 року у справі № 757/25074/20).
При цьому колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі представник відповідача просив лише покласти судові витрати на позивача. Проте, подана апеляційна скарга не містила попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, які заявник поніс або очікував понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також орієнтованого розміру таких витрат, а тому не може вважатися виконанням вимог статті 134 ЦПК України щодо попереднього визначення судових витрат.
Оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Бордаченко О. В. не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, а відповідна заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду лише після завершення апеляційного перегляду справи, підстав для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу немає.
За таких обставин у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвокат Бордаченко О. В. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Колегія суддів зауважує, що саме сторона заявника не виконала вимог процесуального закону щодо попереднього визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій. Тому відсутність підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цьому випадку є наслідком недотримання заявниками встановленого процесуальним законом порядку реалізації права на їх відшкодування.
З огляду на наведене, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Бордаченка О. В. про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381-384 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бордаченка Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення компенсаційних платежів за безпідставне користування коштами відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук