УХВАЛА
07 липня 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/459/26
провадження № 22-ц/4809/1627/26
Кропивницький апеляційний суд у складі судді-доповідача Єгорової С. М., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року у складі головуючого судді Молонової Ю.В.
УСТАНОВИВ:
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 задоволено позовні вимоги Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» заборгованість за період з 01.01.2012 до 01.01.2026, в розмірі 76 724 (сімдесят шість тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 55 коп., яка складається з: основного боргу - 63074,84 грн, інфляційні нарахування - 10350,33 грн, 3% річних складає - 3299,38 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.
25 червня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга відповідача на вказане рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без руху за наступного.
Так, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі. В обґрунтування зазначено, що відповідач не був присутній в судовому засіданні при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а з його текстом ознайомився лише 25 травня 2026 року в застосунку Дія. З урахуванням зазначеного, вважає, що вказане є підставою для поновлення заявнику пропущеного процесуального строку на подачу апеляційної скарги.
Ознайомившись із вказаними доводами, апеляційний суд вважає, що наведені заявником причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, враховуючи таке.
Відповідно до ч.1 ст.127 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
За вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має керуватися тим, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише в тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою. Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 1522/13227/12 (провадження № 61-1036св24).
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Оскаржуване судове рішення ухвалено судом 18 травня 2026 року за відсутності учасників справи (а.с.66-68).
Згідно довідки про доставку електронного документу, рішення від 18 травня 2026 року у цій справі доставлено до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 21 травня 2026 року о 18:10:17 (а.с.71).
Пунктом 5 частини 6 статті 272 ЦПК України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначеного, останнім днем подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є 22 червня 2026 року включно, однак апеляційна скарга подана відповідачем засобами поштового зв`язку 24 червня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Встановленими вище обставинами спростовуються доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі про те, що останній ознайомився із оскаржуваним судовим рішенням 25 травня 2026 року.
Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20, від 22 лютого 2021 року у справі № 9901/42/20).
Також варто зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопад 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України»).
Отже, згідно з практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Частина 3 ст. 354 ЦПК України передбачає, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.
З урахуванням наявних у справі доказів та викладеного вище, наведені в апеляційній скарзі підстави про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнаються апеляційним судом неповажними.
Однак вказане не перешкоджає відповідачу вказати інші обставини, які є реальними, непереборними та об`єктивно нездоланними на час сплину строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у даній справі.
Крім того, за вимогами п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся з даним позовом до відповідача у 2026 році.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328 грн.
Таким чином, судовий збір, що підлягав сплаті за подання до суду вказаної позовної заяви, за ставкою визначеною підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становив 3 328 грн.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу апеляційної і касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З урахуванням зазначеного, при зверненні до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідач мав сплатити судовий збір в розмірі - 4 992 грн (3 328 грн х 150%).
Однак відповідачем до апеляційного суду надано докази сплати судового збору у розмірі 3 328 грн, що на 1 664 грн менше суми, яка підлягала сплаті відповідно до Закону.
Судовий збір у сумі 1 664 грн має бути сплачено за такими реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО:899998, Ідентифікаційний код: 37918230, Рахунок:[рахунок приховано], КБКД:22030101, Призначення платежу: *;101;__(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи;Судовий збір, за позовом _(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення __від __, Кропивницький апеляційний суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Ураховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.
Керуючись ст. 185, 260, 261, 356, 357, 389 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі визнати неповажними.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року залишити без руху.
Запропонувати заявнику протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали усунути вищезазначені недоліки апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду С. М. Єгорова