ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа №521/11337/26
Пр. №2-з/521/123/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
встановила:
У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду м. Одеси із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, шляхом витребування і дослідження матеріалів кримінальної справи №2-80/01 із Одеського апеляційного суду, а також показання свідка ОСОБА_2 , якими було обґрунтовано постанову слідчої Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі-ТУ ДБР) ( з дислокацією у м. Одесі) Малиновської О.Д. від 25 грудня 2025 року про закриття кримінального провадження №4201516[телефон приховано] від 08 квітня 2015 року за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України; забезпечення його, ОСОБА_1 , доказами того, що він не розписувався замість начальника кримінальної міліції ОСОБА_2 в протоколі огляду місця події від 22 грудня 2000 року (т.1 а.с.108); призначення експертизи на вирішення якої поставити питання: Чи виконано підпис в графі: «підпис начальника кримінальної міліції» ОСОБА_1 або іншою особою? Для забезпечення виконання експертизи відібрати та надіслати в експертну установу вільні та експериментальні зразки підписів засудженого ОСОБА_1 та оригінал протоколу огляду місця події від 22 грудня 2000 року (т.1 а.с.108). Виконання експертизи доручити експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (м. Вінниця, вул. Василя Порика, 8)
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 липня 2026 року справу передано на розгляд судді Сегеді О.М.
Справа отримана суддею 03 липня 2026 року.
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, суд дійшов висновку про повернення її заявникові в зв`язку із наступним.
Відповідно до ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Аналізуючи наведені положення ЦПК України, насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, та у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Заява про забезпечення доказів шляхом витребування письмових доказів повинна містити обґрунтування про те, які саме обставини можуть підтвердити письмові докази, оскільки докази, які не стосуються справи та предмета доказування, або одержані із порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини, судом до уваги не приймаються.
Статтею 117 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення доказів зазначається:1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти;4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.
Заява підписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження.
За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Отже, за приписами ч. 1ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів обов`язково зазначається: місце реєстрації проживання або перебування особи, яка може отримати в подальшому статус відповідача, якщо місце реєстрації проживання або перебування особи невідоме, має бути зазначено відповідно місцезнаходження майна чи останнє відоме зареєстроване місце проживання або перебування чи постійного заняття (роботи) такої особи; докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
За змістом наведених норм, обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.
Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц зазначив, що «Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом».
Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у Постанові 11 березня 2020року у справі № 9901/608/19.
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів, забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін, наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17 лютого 2002 року по теперішній час, відбуває покарання в державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1) (а.с.7).
З матеріалів заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів вбачається, що постановою старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві Малиновською О.Д. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України було закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за№4201516[телефон приховано] від 08 квітня 2015 року за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (а.с.8-9).
При цьому в матеріалах заяви відсутні докази того, що в рамках кримінального провадження були порушені права ОСОБА_1 щодо оскарження постанови старшої слідчої в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, ОСОБА_3 стосовно закриття кримінального провадження №4201516[телефон приховано] від 08 квітня 2015 року за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Згідно ст. 76 ЦПК України під доказами розуміються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
З матеріалів поданої заяви про забезпечення доказів вбачається, що вона не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, може бути утрачені чи їх отримання стане згодом неможливим або утрудненим.
Крім того, заявником не надано доказів того, що йому було відмовлено в отриманні доказів, які він просить суд витребувати.
Таким чином, суд вважає, що заявником не доведено та не обґрунтовано необхідність та доцільність забезпечення доказів шляхом витребування доказів та наявність обставин, які свідчать, що в подальшому витребування доказів стане неможливим або утрудненим.
Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог статті 117 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 116,117 ЦПК України, суд
ухвалила:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви - повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 07 липня 2026 року.
Суддя: О.М. Сегеда