У Х В А Л А
07 липня 2026 року м. Київ
Справа № 757/25793/20-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/13970/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Григоренко І.В. 22 серпня 2023 року в м. Київ,
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено. Повний текст рішення складено 12 вересня 2023 року.
Не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач, його представником - адвокатом Хорольським І.В. 24 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу.
До апеляційної скарги долучено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та поновити його.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку позивач вказує, що у зв`язку з неотриманням рішення поштою, був змушений самостійно звернутися до суду і отримав копію повного тексту рішення лише 24 червня 2026 року. До цього моменту позивач не мав доступу до тексту рішення, що позбавило його підготувати мотивовану скаргу.
Вказує, що оскільки копію рішення отримано лише 24 червня 2026 року, а апеляційну скаргу подано протягом 30 денного строку з моменту фактичного вручення, причина пропуску строку є повністю об`єктивною, незалежною від волі скаржника, а тому є поважною. З огляду на що просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є лише дві підстави, які скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено не було.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Чинний ЦПК України обмежує дискреційні повноваження апеляційного суду стосовно часу поновлення строків на оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Як убачається з матеріалів справи, 22 серпня 2023 року в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду (т. 1 а.с. 238-239).
У вказаному судовому засіданні був присутній як позивач ОСОБА_1 так і його представник ОСОБА_2. (т.1 а.с. 233-237).
Відповідно до наявної у справі розписки ОСОБА_1 отримав копію вступної та резолютивної частини рішення суду від 22 серпня 2022 року (а.с. 240).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішення, оскаржуване рішення надіслано судом: 04.03.2024, зареєстровано: 04.03.2024 та забезпечено надання загального доступу: 05.03.2024.
24 червня 2026 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд».
Враховуючи зазначене, та те, що, будучи присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення суду, позивач достеменно володів інформацією про ухвалене рішення за результатами розгляду його позову, наведені обставини щодо отримання копії повного тексту рішення лише 24 червня 2026 року не свідчать про наявність обставин непереборної сили, що зумовили такий тривалий пропуск строку на апеляційне оскарження.
Крім того позивачем не наведено об`єктивно непереборних підстав, які унеможливлювали його отримати рішення суду самостійно чи ознайомитися через мережу інтернет у Єдиному державному реєстрі судових рішень, будучи належним чином повідомленим про його ухвалення 22 серпня 2023 року.
Аналізуючи наведені скаржником обставини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає, що обставини, вказані у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження. Доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи не містять.
Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Поряд із цим процесуальним законом, зокрема в ч. 3 ст. 354 ЦПК України передбачена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу, зокрема апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів також відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження суди повинні навести належні мотиви, які б вказували на наявність достатніх підстав для такого висновку та засвідчували, що поновлення строку не порушує принципів верховенства права та одних з його основних елементів: правової визначеності; остаточності рішень суду.
Так, статтею 43 ЦПК України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За обставин даної справи сторона позивача була обізнана про існування даного судового провадження, вона була присутня під час проголошення короткого тексту рішення та позивач отримав його копію й мав здійснювати розумні кроки щодо виконання обов`язків щодо захисту своїх інтересів.
За таких умов, слід дійти висновку, що виняткових підстав для поновлення строку, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, скаржником не наведено, а сама по собі поважність причин пропуску строку не підлягає оцінці судом з урахуванням пропуску ним строку на апеляційне оскарження понад рік з дня складання повного тексту оскаржуваного рішення.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними встановленні державами обмеження щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Така ж позиція щодо неможливості поновлення встановленого ч. 2 ст. 358 ЦПК України присічного річного строку апеляційного оскарження, за відсутності передбачених цією нормою винятків, сформована у цілому ряді рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 грудня 2020 року у справі № 333/7054/16-ц, від 24 грудня 2020 року у справі № 761/22804/15-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 2-11205/10, від 16 грудня 2020 року справі № 2-4247/11.
ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевказані норми процесуального законодавства та фактичні обставини справи, практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів виходить із того, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі положень частини другої статті 358 ЦПК України, адже апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, та скаржником не підтверджено наявності виняткових підстав для поновлення строку, передбачених пунктами 1,2 частини 2 статті 358 ЦПК України.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Григоренко І.В. 22 серпня 2023 року в м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук