Номер провадження 2-з/754/84/26
Справа № 754/12097/26
У Х В А Л А
Іменем України
08 липня 2026 року cуддя Деснянського районного суду м.Києва Панченко О.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бузанова Дмитра Вікторовича про забезпечення позову -
ВСТАНОВИВ:
07.07.2026 року адвокат Бузанов Д.В. який діє від імені позивача ОСОБА_1 , звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Протколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.
Разом із позовною заявою до суду адвокатом Бузановим Д.В. який діє від імені позивача ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову у порядку п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України. Заява обґрунтована тим, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Бузановим Д.В. подається до Деснянського районного суду м.Києва позовна заява до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договром позики грошових коштів. Так, 11 лютого 2025 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено та нотаріально посвідчено Договір позики грошових коштів, згідно з умовами якого Позивач передав у власність Відповідачки грошові кошти у сумі 25 000,00 доларів США, що є еквівалентом за курсом Національного банку України на день укладення договору 1 039 750,00 грн. Строк повернення позики встановлено до 31 грудня 2025 року (п. 2.2 Договору позики). Позика є безвідсотковою (п. 1.2 Договору позики). На дату звернення позову до суду грошові кошти не повернуто. У позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідачки на користь Позивача заборгованість за Договором позики у розмірі 25 000,00 доларів США, а також судові витрати у справі. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг №5005994234232, сформований 29.06.2026) у власності Відповідачки - ОСОБА_2 перебуває таке нерухоме майно: - квартира загальною площею 83,8 кв.м, житловою площею 43,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3245221780000; право власності зареєстровано 01.12.2025, номер запису про право власності - 62553229, на підставі свідоцтва про право на спадщину реєстр.№604 (НКЕ 490116) від 01.12.2025, видане приватним нотаріусом Ваховською М.В.); - 1/2 частка земельної ділянки площею 0,0638 га, кадастровий номер [номер приховано]:90:880:0067, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1273263580000; право власності на 1/2 частку зареєстровано за Відповідачкою 23.05.2025, номер запису - 60019384, на підставі свідоцтва про право на спадщину реєстр. №264 (НТС 229289) від 23.05.2025; інша 1/2 частка належить ОСОБА_3 на підставі запису№20880841 від 13.06.2017); - 1/2 частка садового будинку загальною площею 65,2 кв.м, житловою площею 30 кв.м, розташованого на зазначеній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1273229380000; право власності на 1/2 частку зареєстровано за Відповідачкою 23.05.2025, номер запису - 60019515, на підставі свідоцтва про право на спадщину реєстр.№265 (НТС 229290) від 23.05.2025; інша 1/2 частка належить ОСОБА_3 на підставі запису №20880163 від 13.06.2017). Усе зазначене нерухоме майно набуте Відповідачкою у власність на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих 23.05.2025 та 01.12.2025. При цьому з листування сторін (повідомлення Відповідачки від 7 квітня 2025 року: «Без продажи кв, мне нечего тебе отдавать») вбачається, що Відповідачка сама пов?язує можливість розрахунку з Позивачем із продажем належної їй квартири, що свідчить про реальний намір та можливість відчуження цього майна Відповідачем до ухвалення та виконання судового рішення у справі. Враховуючи, що ціна позову, про забезпечення якого просить заявник, становить 25 000,00 доларів США (орієнтовно 1 121 250,00 грн за курсом НБУ станом на 29.06.2026), існує обґрунтована підстава вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки належне Відповідачу нерухоме майно може бути відчужене нею до ухвалення рішення у справі. Зважаючи на частину третю цієї ж статті, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до довідок про оціночну вартість об?єктів нерухомості, сформованих 29.06.2026: оціночна вартість квартири за адресою АДРЕСА_1 становить 4 212 759,81 грн (довідка №201-20260629-[телефон приховано]); оціночна вартість 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:90:880:0067 становить 24 829,17 грн (довідка №201-20260629-[телефон приховано]); оціночна вартість 1/2 частки садового будинку за адресою АДРЕСА_2 (з урахуванням вартості земельної ділянки під ним) становить 340 264,11 грн (довідка №201-20260629-[телефон приховано]). Таким чином, сукупна оціночна вартість 1/2 частки земельної ділянки та 1/2 частки садового будинку становить 340 264,11 грн, що за курсом НБУ станом на 29.06.2026 є еквівалентом орієнтовно 7 588,78 доларів США - тобто є меншою за ціну позову (25 000,00 доларів США) і самостійно не здатна забезпечити виконання можливого рішення суду в повному обсязі. У зв?язку із цим необхідним є додаткове накладення арешту на квартиру, що належить Відповідачці, оціночна вартість якої (4 212 759,81 грн, еквівалент орієнтовно 93 953,84 доларів США) перевищує ціну позову, однак не позбавляє Відповідачку права користування квартирою, а лише обмежує можливість її відчуження до вирішення спору судом, що відповідає вимогам співмірності заходів забезпечення позову.
Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, матеріали цивільної справи, дійшов таких висновків.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду.
При розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмету позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).
Так, предметом вказаного позову є, зокрема, стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 коштів за договором позики від 11.02.2025 року в сумі 25 000 доларів США, що є еквівалентом за курсом НБУ на день укладення договору 1 039 750,00 грн.
Водночас відповідно до наданих заявником довідок про оціночну вартість нерухомого майна, вартість квартири, що належить відповідачці на праві власності, становить 4 212 759,81 грн, що значно перевищує розмір заявлених позовних вимог та є достатньою для забезпечення можливого виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, із наданого заявником листування сторін убачається, що відповідачка пов`язує можливість повернення боргу із продажем належної їй квартири, що свідчить про наявність ризику її відчуження до вирішення спору по суті.
За таких обставин суд дійшов висновку, що накладення арешту на належну на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) квартиру загальною площею 83,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3245221780000, що є достатнім, необхідним та співмірним заходом забезпечення позову, який забезпечує баланс інтересів сторін і не позбавляє відповідачку права користування належним їй майном, а лише тимчасово обмежує право його відчуження.
Водночас суд не вбачає підстав для одночасного накладення арешту також на 1/2 частку земельної ділянки та 1/2 частку садового будинку, оскільки застосування таких додаткових заходів не є необхідним для досягнення мети забезпечення позову. Враховуючи, що арешт квартири сам по собі забезпечує можливість реального виконання рішення суду у межах заявлених позовних вимог, накладення арешту на інше нерухоме майно відповідачки призведе до надмірного обмеження її майнових прав та не відповідатиме принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що належить відповідачці, та відмови у задоволенні заяви в іншій частині.
Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ст. 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.149 -154, 157, 352-355 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бузанова Дмитра Вікторовича про забезпечення позову у справі - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту належну на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) квартиру загальною площею 83,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3245221780000.
У решті вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена та підписана 08.07.2026 року.
Суддя О.М. Панченко