ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
06 липня 2026 р. Справа № 160/18191/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Криворізького національного університету про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
29.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Криворізького національного університету, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Криворізького національного університету, що полягає у нездійсненні належного розгляду скарги № КО-119 від 03.12.2025, неприйнятті за її результатами рішення та неповідомленні позивача про таке рішення у встановлений законом строк, а також у незабезпеченні участі позивача у розгляді скарги для надання пояснень особисто;
-зобов`язати Криворізький національний університет розглянути скаргу позивача № КО -119 від 03.12.2025 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» із забезпеченням права позивача на участь у її розгляді та прийняттям мотивованого рішення за кожним повідомленим фактом скарги.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позову присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/18191/26 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 03.12.2025 вона як один із заявників подала колективну скаргу № КО-119 на ім`я ректора Криворізького національного університету щодо порушення трудових права та права на оплату праці. У тексті скарги заявниками було окремо заявлено клопотання про їх участь у розгляді скарги для реалізації гарантованого Закону права надання пояснень щодо викладених у ній обставин безпосередньо посадовій особі, що розглядає скаргу, особисто. Скарга була прийнята та належним чином зареєстрована відповідачем за № КО-119 від 03.12.2025. Однак відповідачем не забезпечено розгляд цієї заяви з дотриманням Закону України «Про звернення громадян», що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить із таких міркувань.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини п`ятої статті 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.
Відповідні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові 08 квітня 2020 року у справі № 463/6961/18.
З позовних матеріалів вбачається, що 03.12.2025 позивач разом із іншим заявником звернулись до ректора Криворізького національного університету Ступніка М.І. із скаргою щодо порушення їх трудових прав та права на оплату праці директором Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету Кутовою Н.Г., акцентуючи увагу на тому, що наявні порушення щодо формування тарифікаційних списків (змінено структуру таблиці списку та графи, доплату за перевірку письмових робіт виведено зі складу середньомісячної заробітної плати, такі дії директора суперечать ст. 97- 98 КЗпП України та п. 4 Інструкції №102), порушення щодо видання наказів №249 та №250 від 11.09.2025 (у наказах строк виплати доплат визначено з 01.09.2025 до 30.06.2026, що суперечить п. 9.1 Наказу МОН №510, п. 4, 71, 88 Інструкції №102, положенню «Про організацію освітнього процесу у ВСП ПФК КНУ», ст. 97- 98 КЗпП), а також порушення щодо чинності тарифікації. Позивач вказує, що тарифікація є письмовою фіксацією умов оплати праці на навчальний рік, тобто додатком до трудового договору викладача та діє протягом навчального року. Обмеження строку її чинності до 30.06.2026 є протиправним, оскільки до структури навчального року чинне законодавство включає не лише освітній процес, але й канікули. Неправомірне встановлення строку дії наказів і тарифікації ( п 2 і 3) пов`язане з підміною директором поняття «навчальний рік», визначене законодавством» на невластиве Інструкції 102, невідповідне суті і змісту Інструкції 102, Наказу МОН № 557 та Постанові КМУ 1391 поняття «освітній процес». Директор неправомірно підміняє термін «навчальний рік» терміном «освітній процес», унаслідок чого звужує строк чинності тарифікації та доплат, що суперечить вимогам нормативно-правових актів. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не забезпечення належного розгляду вказаної скарги, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Отже, спір між сторонами у цій справі виник з приводу неналежного розгляду скарги позивача ректором університету щодо порушення її трудових прав та оплату праці.
Суд зазначає, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Виходячи із змісту позову, позивач прагне захистити свої трудові права, а відтак заявлені позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі 559/321/16-ц висновано, що посада вчителя не є ні державною, ні публічною службою.
Предметна юрисдикція передбачена у частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої у порядку цивільного судочинства справи суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вимоги позивача стосуються захисту її трудових прав, за змістом правовідносин спір не має ознак публічно-правового, оскільки виник з приводу неналежного розгляду відповідачем її скарги про неправомірну зміну умов нарахування і виплати доплат, втрат у заробітній платі, тобто спір є приватноправовим і відповідно до зазначених вимог закону має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Звернення позивача до Криворізького національного університету, до структури якої входить Відокремлений структурний підрозділ «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету», не є підставою для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачка звернулася за захистом порушених прав, що виникли із трудових відносин, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а за суб`єктним складом сторін та сутністю такий спір повинен вирішуватися у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та роз`яснити позивачу, що його позов підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Щодо сплаченого позивачем судового збору, суд роз`яснює, що відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі відмови у відкритті провадження, а тому позивач не позбавлена права звернутись до суду з відповідною заявою про повернення сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.4, 19, 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізького національного університету про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова