ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
08 липня 2026 р. Справа №160/19376/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко Артур Владиславович, розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
07.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 06.07.2026 року через систему Електронний суд позовна заява, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 №2602 від 23.03.2026 в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), зокрема в частині визнання його особою, яка нібито безпідставно та недобросовісно отримала додаткову винагороду у розмірі 50 000 грн, та в частині визначення до утримання з нього грошових коштів у розмірі 297 198,53 грн.;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо здійснення утримань із щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 )на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 №2602 від 23.03.2026;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) припинити подальші утримання із грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 №2602 від 23.03.2026;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) всі фактично утримані з його грошового забезпечення кошти на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 №2602 від 23.03.2026, у тому числі кошти, утримані після подання цього позову, станом на дату фактичного виконання судового рішення;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових/спеціальних завдань за період з липня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) повторно розглянути питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткову винагороду у розмірі 50 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових/спеціальних завдань за період з липня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням передбачених законом податків і зборів;
Також позивач просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь Позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом цієї справи.
Одночасно із поданою до суду позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
- зупинити дію наказу військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) №2602 від 23.03.2026 в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), а саме в частині здійснення утримань із його грошового забезпечення, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- заборонити військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснювати подальші утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 №2602 від 23.03.2026 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Аргументи даної заяви зводяться до того, що оскаржуваний наказ, на думку Позивача, має очевидні ознаки протиправності, оскільки: не містить належного індивідуального встановлення вини Позивача; не містить належного встановлення конкретної протиправної дії або бездіяльності Позивача; не доводить причинний зв`язок між діями Позивача та нібито завданою шкодою; не доводить, яким чином Позивач міг впливати на нарахування, погодження, затвердження або виплату додаткової винагороди; не доводить недобросовісність Позивача; не містить належного індивідуального розрахунку суми 297 198,53 грн; ґрунтується на матеріалах службового розслідування, які є неповними, формальними та не містять належних первинних доказів неправомірності отримання коштів саме Позивачем. Грошове забезпечення військовослужбовця є основним джерелом існування Позивача та його сім`ї. Щомісячні утримання з грошового забезпечення Позивача в умовах проходження військової служби під час воєнного стану створюють для нього істотний фінансовий тягар та фактично погіршують його матеріальне становище ще до того, як суд перевірить законність наказу №2602 від 23.03.2026. Якщо заходи забезпечення позову не будуть вжиті, Відповідач продовжить здійснювати утримання з грошового забезпечення Позивача протягом усього часу розгляду справи. За таких обставин навіть у разі подальшого задоволення позову ефективне поновлення порушених прав Позивача буде істотно ускладнене, оскільки Позивач буде змушений додатково ініціювати повернення коштів, утриманих протягом усього періоду судового розгляду. Крім того, предметом спору є саме законність наказу, який став підставою для утримань. Якщо дія цього наказу в частині утримань не буде тимчасово зупинена, спірний акт продовжуватиме породжувати негативні наслідки для Позивача під час судового розгляду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи наведене, суд розглядає подану позивачем заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
Оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.
Позивач вказує, що починаючи з липня 2025 року Відповідач припинив нарахування та виплату Позивачу додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн у розрахунку на місяць, яка раніше виплачувалась Позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260. У подальшому, за результатами службового розслідування, Відповідач видав наказ №2602 від 23.03.2026, яким фактично визнав раніше виплачену Позивачу додаткову винагороду у розмірі 50 000 грн нібито безпідставною та недобросовісно отриманою, визначив до утримання суму 297 198,53 грн та розпочав щомісячні утримання із грошового забезпечення Позивача.
Так, згідно ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Між тим, згідно ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Так, як вбачається з аналізу вищезазначених норм процесуального права, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Доводи заяви про забезпечення позову є необґрунтованими та не свідчать про наявність передбачених статтею 150 КАС України підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Насамперед доводи Позивача щодо очевидної протиправності оскаржуваного наказу фактично зводяться до незгоди з його змістом та оцінки доказів, покладених в основу його прийняття. Зокрема, твердження про відсутність належного встановлення вини Позивача, конкретних протиправних дій чи бездіяльності, причинного зв`язку, недобросовісності, належного розрахунку суми утримань, а також посилання на нібито неповноту матеріалів службового розслідування стосуються виключно правомірності оскаржуваного наказу та потребують дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи та надання їм правової оцінки під час розгляду справи по суті.
На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не вправі досліджувати докази, вирішувати питання їх належності, допустимості, достовірності чи достатності, а також фактично вирішувати спір по суті. Інакше застосування заходів забезпечення позову перетворюється на передчасне вирішення позовних вимог.
При цьому Позивач не навів жодної обставини, яка б свідчила про очевидну протиправність наказу у розумінні статті 150 КАС України. Наведені у заяві аргументи є предметом спору між сторонами та підлягають перевірці лише після дослідження всіх доказів у справі.
Також необґрунтованими є посилання Позивача на істотне погіршення його матеріального становища.
Сам по собі факт здійснення утримань із грошового забезпечення не свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам Позивача або про неможливість їх ефективного захисту у разі задоволення позову. Позивач не надав жодного належного доказу того, що здійснення відповідних утримань поставить його або членів його сім`ї у критичне матеріальне становище, унеможливить забезпечення мінімальних життєвих потреб, лікування чи виконання інших життєво необхідних зобов`язань. Вказані твердження мають виключно декларативний характер та не підтверджені жодними доказами.
Крім того, у разі задоволення адміністративного позову порушене майнове право Позивача може бути повністю відновлене шляхом виконання судового рішення та повернення безпідставно утриманих коштів. Отже, можливі майнові наслідки мають відновлюваний характер та не є такими, що унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання майбутнього судового рішення.
Посилання Позивача на необхідність у майбутньому ініціювати повернення утриманих коштів також не свідчить про існування підстав для забезпечення позову. Сам по собі факт виконання судового рішення або необхідність здійснення певних дій для поновлення порушеного права не означає, що виконання такого рішення буде неможливим чи істотно ускладненим у розумінні статті 150 КАС України.
Тимчасові фінансові втрати, які можуть бути компенсовані, не можуть бути підставами для застосування заходів забезпечення позову, оскільки у разі визнання судом наказу протиправним, утримані суми грошового забезпечення будуть повернуті позивачу відповідно до процедури, визначеної ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», що виключає незворотність наслідків у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності.
Тобто, майнові втрати, які потенційно можуть бути відшкодовані, не формують тієї шкоди, яка відповідно до частини другої статті 150 КАС України є такою, що унеможливлює чи істотно ускладнює захист прав позивача.
Вказаний висновок щодо застосування норм права у схожих правовідносинах відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені в постанові від 21.05.2026 року (справа № 520/25813/25).
Таким чином, враховуючи, що з наданих позивачем документів не вбачається підстав, за яких суд може, відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, вжити заходів забезпечення позову, а тому суд вважає, що представником заявника не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки його можливі тимчасові майнові втрати, відповідно до закону, будуть повністю компенсовані у разі задоволення позову.
Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко