Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
08.07.2026 Справа № 520/14444/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження заяву представника Харківської міської ради про закриття провадження по справі №520/14444/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61003, код ЄДРПОУ 04059243), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат, Сергієнко К.С., діючи в інтересах позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради, ЄДРПОУ 04059243, що полягає в не виконанні рішень виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 558 від 12.09.1979, виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 385-25 від 13.11.1985, виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 174-25 від 11.06.1986, виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 280 від 17.04.1996 та виконавчого комітету ХМР № 1100 від 10.12.1997 в частині вилучення земельної ділянки АДРЕСА_2 шляхом відселення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з домоволодіння АДРЕСА_2 та надання їй квартири в місті Харків загальною площею 35 кв.м..
- зобов`язати Харківську міську раду, ЄДРПОУ 04059243, вилучити земельну ділянку 41 по вул. Софіївська у місті Харкові шляхом надання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в приватну власність квартири в місті Харків загальною площею 35 кв.м. в порядку виконання рішень виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 558 від 12.09.1979, виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 385-25 від 13.11.1985, виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 174-25 від 11.06.1986, виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 280 від 17.04.96 та виконавчого комітету ХМР № 1100 від 10.12.1997.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України.
Представником відповідача 06.07.2026 через систему "Електронний суд" подано заяву про закриття провадження по справі, в обґрунтування якої зазначає, що спір про захист права конкретної фізичної особи на житло, є не публічно-правовим, а є приватноправовим.
Дослідивши заяву відповідача та письмові докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням, наведеним у п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС, публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
В свою чергу, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Так, ч. 1 ст. 5 КАС установлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у п. п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Водночас, при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.
При цьому, визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу.
Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
З аналізу вимог ЦПК України та КАС України можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.
У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Таким чином, суд доходить до висновку висновку, що даний спір обумовлений порушенням приватного права позивача. Тобто, між сторонами існує спір про право, даний спір є приватно-правовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 27.12.2019 звертались до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради, якій присвоєно №520/14429/19 та в якому просили суд: визнати бездіяльність Харківської міської ради стосовно ухилення від виконання рішень Харківського міськвиконкому № 174-25 від 11.06.1986 року та № 280 від 17.04.1996 року в частині відселення позивачів з домоволодіння АДРЕСА_2 , - протиправною; зобов`язати Харківську міську раду виконати рішення Харківського міськвиконкому № 174-25 від 11.06.1986 року та № 280 від 17.04.1996 року в частині відселення позивачів з домоволодіння АДРЕСА_2 та виконати рішення Харківського міськвиконкому № 1100 від 10.12.1997 року в частині надання позивачам запланованих житлових площ.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 у справі №520/14429/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачам що повторне звернення до Харківського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Роз`яснено позивачам що вказаний спір має бути вирішено відповідним місцевим загальним судом в порядку, передбаченому ЦПК України.
При цьому, суд наголошує, що інше формулювання позивачем обґрунтування тих самих позовних вимог не змінює їх правової природи, предмет та підстави в цілому.
Відповідно до ч.5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Підсумовуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що між сторонами виник приватний спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не належить до адміністративної юрисдикції.
Спір, за вирішенням якого ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду, не є публічно-правовим, оскільки захисту підлягає порушене цивільне право, а тому він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 2 статті 239 КАС України).
Враховуючи, що заявлені позовні вимоги мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника Харківської міської ради про закриття провадження та закрити провадження у справі №520/14444/26.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись положеннями ст. ст. 238, 241-243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника Харківської міської ради про закриття провадження по справі №520/14444/26 - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61003, код ЄДРПОУ 04059243), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.
Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
При цьому, також роз`яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Ю.О. Супрун