ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
07 липня 2026 року м. Дніпро справа № 340/7421/25
Суддя І інстанції Брегей Р.І.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,
розглянувши в порядку письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання, -
ВСТАНОВИВ:
Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані з його утриманням в Одеському університеті внутрішніх справ, в сумі 106490,22 грн. (сто шість тисяч чотириста дев`яносто гривень двадцять дві копійки) на користь Одеського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571570, 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1, р/р [рахунок приховано]).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року зупинено провадження у справі до постановлення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо неконституційності приписів окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, котрий затвердженого постановою Уряду України від 12 квітня 2017 року №261.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, Одеський державний університет внутрішніх справ подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.
Апеляційна скарга обґрунтована необґрунтованістю позиції суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі, оскільки відкрите провадження у Конституційному Суді України щодо конституційності приписів п.3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 не перешкоджає подальшому розгляду справи, а тому не є підставою для зупинення провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині 1 статті 236 КАС України перелічені випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі.
Так, пункт 3 частини 1 статті 236 КАС України встановлює, що суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Поряд з цим зазначена норма містить застереження, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Слід зазначити, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Питання застосування пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом (зокрема, але не виключно, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №990/22/23, від 16.02.2022 року у справі №9901/43/21, постанови Верховного Суду від 17.10.2024 року у справі №160/8432/20, від 04.05.2023 року у справі №640/23621/19, від 16.09.2021 року у справі №160/7139/20, від 13.05.2021 року у справі №813/2760/18).
Так, за наслідками такого розгляду судом касаційної інстанції сформовано усталений підхід, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:
- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.
Отже, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, суди повинні належним чином обґрунтовувати зв`язок між очікуваним судовим рішенням (у справі, до набрання судовим рішенням у якій зупиняється розгляд справи) і предметом спору у справі, в якій приймається ухвала про зупинення провадження.
Зупиняючи провадження у справі №340/7421/25 Кіровоградським окружним адміністративним судом з`ясовано, що у провадженні Конституційного Суду України перебуває конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 в частині правомірності включення витрат на грошове забезпечення поліцейських до суми, яку курсанти мають відшкодувати у разі відрахування.
Судова колегія зазначає, що за змістом статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Тобто, виключно до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питання щодо відповідності положень законів України та інших актів Конституції України.
В контексті спірних правовідносин апеляційний суд звертає увагу, що за приписами частини другої статті 152 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України, закони, інші акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, ухвалення Конституційним Судом України рішення за поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 в частині правомірності включення витрат на грошове забезпечення поліцейських до суми, яку курсанти мають відшкодувати у разі відрахування, не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх, а отже й зупинення провадження у цьому випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин.
За наведеного правового регулювання, суд першої інстанції помилкового висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі.
Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд до суду першої інстанції.
У відповідності до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Кальник