Справа № 466/5388/26
Провадження № 2-з/466/62/26
У Х В А Л А
про відмову у забезпечення позову
08 липня 2026 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Якубів І. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові повторне клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шевчука Антона Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Юрченко Олена Василівна про визнання недійсним договору дарування квартири,-
в с т а н о в и в:
у провадження Шевченківського районного суду м. Львова на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Юрченко Олена Василівна про визнання недійсним договору дарування квартири.
07 липня 2026 на адресу суду поступило повторне клопотання представника позивача адвоката Шевчука А. В. про забезпечення позову, у якому просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання про забезпечення позову мотивує тим, що 19.02.2025 року між матір`ю позивача ОСОБА_3 та його сестрою ОСОБА_2 , було укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Юрченко О.В., реєстраційний номер запису про право власності: 58636155, реєстраційна справа № 77357147.
На підставі цього договору його мати ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у якій позивач фактично проживає разом із сім`єю. Саме на підставі домовленості позивач будучи введеним в оману, виписався разом з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , і прописались за адресою АДРЕСА_2 , у споруду, яка непридатна до проживання і підлягала зносу ще з 1980 років. Однак, під час підписання документів приватним нотаріусом Хімко С. Д. був наданий проєкт договору без умови щодо його права проживання у цій квартирі, про, що вона не була повідомлена, не розуміла цього через свій вік, відсутність юридичних знань та сильно виражений хворобливий стан, який 08.05.2026 завершився її смертю. Фактично вона підписала договір дарування під впливом помилки та обману, перебуваючи у впевненості, що умова про його право проживання із сім`єю обов`язково включена до тексту договору, як про це йшлося до підписання.
Позивач зазначає, що після оформлення договору дарування сестра ОСОБА_2 надіслала вимогу звільнити квартиру, тобто фактично заперечила попередню домовленість та право проживання у цій квартирі разом з сім`єю, яке було вирішальним для волі його матері. При цьому для їх виселення остання скористалась тим, що сім`я ОСОБА_1 з малолітньою дитиною виписалась і формально забезпечені житлом.
Таким чином, позивач стверджує, що його мати передавала квартиру, перебуваючи в омані щодо істотних мов правочину, а її внутрішня воля не відповідала тексту договору, так як вона не жала, щоб сім`я сина була виселена на вулицю.
Позивач ОСОБА_1 вказує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, так як відповідач, як вказано вище, має намір продати спірну квартиру у якій він проживає, будуть порушені його житлові і майнові права, останній втратить єдине на даний час житло в якому проживає. При вирішенні даної заяви позивач звертає на обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку відповідача ОСОБА_2 .
На даний момент квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить відповідачу. За доводами позивача, останній вважає наявність підстав стверджувати, що відповідач, враховуючи його вищевказану недобросовісну поведінку може розпорядитися даною квартирою, та іншим майном, що знаходиться ній на праві власності та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в судове засідання сторони не викликались.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали клопотання про забезпечення позову, суд вважає, що таке клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову або після відкриття провадження у справі.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 153 ЦПК України).
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Судом встановлено, що 17 червня 2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Юрченко Олена Василівна про визнання недійсним договору дарування квартири.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2026 року матеріали вказаної цивільної справи передано для розгляду судді Едеру П. Т.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 18 червня 2026 року по вказаній справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
Одночасно з матеріалами цивільної справи до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якому позивач просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову.
З матеріалів повторного клопотання про забезпечення позову не встановлено будь яких інших обставин, доказів, на обґрунтування позивачем необхідності забезпечення позову у вибраний спосіб, а дублюються доводи, що були предметом розгляду судом при вирішенні питання забезпечення позову за результатом якого ухвалою суду від 18 червня 2026 року в задоволенні відмовлено.
Предметом позову є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, суд дійшов висновку, що подане повторне клопотання про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову саме в вибраний позивачем спосіб.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні клопотання про забезпечення позову слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 149-154, 259 ЦПК України, -
у х в а л и в:
У задоволенні повторного клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шевчука Антона Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Юрченко Олена Василівна про визнання недійсним договору дарування квартири - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в 15-денний строк з дня складання ухвали.
Суддя: П. Т. Едер