УХВАЛА
09 липня 2026 року
м. Київ
справа №120/10235/25
адміністративне провадження № К/990/29256/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі №120/10235/25
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центральноого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУ ПФУ у Вінницькій області) звернулось до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центральноого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови №78104120 від 15 липня 2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке установлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги та текстів оскаржуваних судових рішень вбачається, що спірні правовідносини виникли через незгоду позивача із постаново №78104120 від 15 липня 2025 року.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи рішення та постанову суду першої та апеляційної інстанції у цій справі скаржник переконує, що такі рішення прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, позивач, залишивши поза увагою вимогу частини третьої статті 333 КАС України, не указав, що ця справа може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики та не обґрунтував таке твердження.
Отже, наведені скаржником обґрунтування необхідності скасування судових рішень не є достатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі та не дають підстав для висновку, що справа №120/10235/25 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 333 КАС України, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі №120/10235/25.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
О.Р. Радишевська
Судді Верховного Суду