УХВАЛА
08 липня 2027 року
м. Київ
справа № 495/8640/21
провадження № 61-3506св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фарська Ольга Вадимівна, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за клопотанням ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а саме рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх - цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого 2020 року у справі № 51748.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 27 вересня 2024 року клопотання задоволено.
Надано дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду - рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх - цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748/18, відповідно до якого: позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 ; передано малолітнього сина під опіку батькові, який проживає у АДРЕСА_1 ; зважаючи на те, що постійним місцем проживання дитини визначено місце проживання батька, доручено компетентним соціальним службам забезпечити відносини дитини з матір`ю в Італії шляхом організації спочатку зустрічей під контролем соціальних служб, інформуючи прокурора при суді у справах неповнолітніх міста Риму у разі виявлення випадків щодо поведінки, яка шкодить інтересам дитини; забезпечити підтримку дитині для її повернення до соціального та культурного життя, а також підтримку батькові шляхом моніторингу та контролю здійснення батьком своїх батьківських обов`язків; зобов`язано відповідачку ОСОБА_2 до сплати процесуальних витрат на користь апелянта ОСОБА_1 у розмірі
8 000,00 євро, крім ПДВ та витрат на правову допомогу, а також загальних витрат у розмірі 15 %, що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали становить 367 678,40 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кузьменко М. Б., задоволено. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 27 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду цивільних справ неповнолітніх- цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого 2020 року, справа
№ 51748/18, відмовлено.
17 березня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діяла адвокат Фарська О. В., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постановуОдеського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року та залишити в силі ухвалу
Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2024 року.
Постановою Верховного Суду від 17 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фарська О. В., задоволено частково.
ПостановуОдеського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх - цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого
2020 року, справа № 51748/18, щодо здійснення батьківських прав (позбавлення батьківських прав; визначення батьківської відповідальності, забезпечення відносин дитини з матір`ю в Італії, підтримки дитини, а також підтримки батька) над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено, викладено її в редакції цієї постанови.
ПостановуОдеського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх - цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого
2020 року, справа № 51748/18, щодо стягнення судових витрат скасовано. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2024 року в зазначеній частині залишено в силі, виключено з неї посилання на гривневий еквівалент стягнутої рішенням Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх - цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748/18, суми процесуальних витрат.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення
29 червня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Фарська О. В., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.
Заява обґрунтована посиланням на те, що при перегляді справи в касаційному порядку Верховним Судом не було вирішено питання про надання дозволу на примусове виконання рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх - цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого
2020 року у справі № 51748/18 щодо передання дитини під опіку батьку.
Вважає, що зазначена частина іноземного рішення не є вирішенням питання про встановлення батьківської опіки, а є активною дією, направленою на захист інтересів дитини шляхом її передачі на утримання батькові. Вважає, що передання дитини становило розпорядження виконуваного характеру. Тлумачення розпорядження іноземного суду інакше, ніж воно зазвичай застосовується в іноземній державі, в якій було ухвалено, становило б зміну іноземного судового рішення. Однак щодо зазначеного окремого положення іноземного судового рішення постанова Верховного Суду не містить жодного рішення.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
01 липня 2026 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кузьменко М. Б., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду заперечення проти заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Зазначає про безпідставність доводів ОСОБА_1 щодо не вирішення судом однієї із заявлених ним вимог. Питання про передання дитини під опіку батька є складовим елементом здійснення батьківських прав та визначення батьківської відповідальності, які Верховний Суд у пункті 58 постанови від 17 червня 2026 року прямо відніс до таких, що підлягають визнанню, а не примусовому виконанню. Вважає, що заявник фактично прагне домогтися нового розгляду його клопотання, перекваліфікації окремого положення рішення іноземного суду та зміни судового рішення Верховного Суду, що є процесуально недопустимим.
07 липня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Фарська О. В., через підсистему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, у яких зазначає, що заперечення ОСОБА_2 на його заяву про ухвалення додаткового судового рішення є безпідставними. Вважає, що вимога про передання дитини батьку не була вирішена судом касаційної інстанції, а його заява не є способом перекваліфікувати рішення іноземного суду.
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності у ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача, наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними, вирішення питання про судові витрати.
Таким чином, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Перелік підстав, за яких може бути постановлено додаткове рішення, є вичерпним.
Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України, і воно не може змінити суті основного рішення.
Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, які суд не досліджував.
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фарська О. В., про ухвалення додаткового судового рішення, а також текст постанови Верховного Суду від 17 червня 2026 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Зі змісту постанови Верховного Суду вбачається, що судом, при перегляді в касаційному порядку справи за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх - цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748, було враховано, що зазначене рішення іноземного суду містить присудження як майнового (стягнення процесуальних витрат, витрат на правову допомогу, а також загальних витрат), так і немайнового характеру (позбавлення батьківських прав, визначення питання батьківської опіки, забезпечення відносин (контакту) дитини з матір`ю, а також підтримки дитини й батьків).
Зазначено, що рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх - цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748, про надання дозволу на примусове виконання якого подане клопотання у цій справі, не підлягає примусовому виконанню в частині вирішення питання про здійснення батьківських прав над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (позбавлення батьківських прав; визначення батьківської відповідальності, забезпечення відносин дитини з матір`ю в Італії, підтримки дитини, а також підтримки батька). У зазначеній частині рішення іноземного суду може бути визнано як факт або юридичний стан, без звернення цього рішення до примусового виконання, у порядку, визначеному главою 2 розділу ІХ ЦПК України. Однак про це заявник не просив у поданому до національного суду клопотанні (пункт 58).
Звернуто увагу на правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі №183/1464/22, згідно з яким судове рішення про визначення місця проживання дитини по своїй суті є рішенням про визнання, а за своїм змістом є рішенням немайнового характеру (пункт 48).
У мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 17 червня 2026 року зазначено про необхідність зміни оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду щодо здійснення батьківських прав над малолітнім ОСОБА_3 (пункт 60). Зазначене відповідає резолютивній частині цієї постанови (пункт 2).
Ураховуючи наведене, Верховним Судом було вирішено питання щодо законності оскаржуваного судового рішення апеляційного суду в частині розв`язання питання про наявність правових підстав для надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх - цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748, в частині визначення батьківської відповідальності, здійснення батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , у тому числі батьківської опіки, і зроблено висновок, що рішення іноземного суду в цій частині не підлягає примусовому виконанню на території України.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фарська О. В., про ухвалення додаткового судового рішення з підстав не ухвалення судового рішення щодо вимоги про надання дозволу на примусове виконання рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх - цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748/18, в частині передання дитини під опіку батьку.
Керуючись статтями 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фарська Ольга Вадимівна, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за клопотанням ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович