ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
10 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/21811/26
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд (з урахуванням уточнення):
- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення факту надміру виплачених коштів за період з 01 січня 2025 року по 31 травня 2026 року в сумі 41307,00 грн, а саме по доплаті згідно зі статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік";
- скасувати рішення відповідача про встановлення факту надміру виплачених коштів за період з 01 січня 2025 року по 31 травня 2026 року в сумі 41307,00 грн, оформленого листом від 18 травня 2026 року.
09 липня 2026 року до суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплачених коштів за період з 01 січня 2025 року по 31 травня 2026 року в сумі 41307,00 грн, а саме по доплаті згідно зі статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з червня 2026 року, що оформлено листом від 18 травня 2026 року, до набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування вжиття ініційованих заходів забезпечення позову позивач зазначає про ймовірність нового позовного провадження щодо повернення стягнутих за оскаржуваним у цій справі рішенням відповідача у листі від 18 травня 2026 року, у якому йдеться про утримання надміру виплачених сум доплати з червня 2026 року у розмірі 20 % суми щомісячної пенсії до повного виконання, враховуючи, що позивач не має наміру добровільного повернення спірних коштів.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Аналіз доводів у заяві про забезпечення позову дає підстави вважати, що твердження заявника ґрунтуються виключно на незгоді з рішенням пенсійного органу з питання встановлених звіркою обставин надміру сплачених коштів, й відповідні обставини можуть бути встановлені виключно під час судового розгляду справи, а не на стадії забезпечення позову.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що, безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.
Проте, у розумінні статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
До заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 не надано жодних доказів щодо вжиття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області конкретних та беззаперечних заходів/дій щодо стягнення надміру сплачених коштів, що, в контексті ініційованих заходів забезпечення позову, потребує документального підтвердження та може бути встановленим/спростованим, як вже йшлося, під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
За наслідками аналізу поданої заяви про забезпечення позову на предмет ймовірності спричинення негативних наслідків, які можуть призвести до необхідності відновлення порушеного права в судовому порядку шляхом ініціювання нового судового процесу щодо повернення стягнутих коштів, суд дійшов висновку, що застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях щодо вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області дій щодо стягнення заборгованості - надміру сплачених коштів, побудованих на тому, що відповідач має відповідні повноваження, як і ґрунтуватись на незгоді позивача з діями/бездіяльністю, які є предметом оскарження заявленого позову.
Посилання ж заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь позивача по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Натомість вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб, ініційований ОСОБА_1 і з визначених ним підстав без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову поза межами судового розгляду справи, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Г. Приходько