ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про визнання необґрунтованою заяви про відвід)
13 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/20242/26
категорія 113000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шимоновича Р.М., розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Фобос" до Національної поліції України про визнання протиправними рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Фобос" із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Національної поліції України про відмову у видачі Приватному підприємству «ФОБОС» дозволу на придбання у ROYAL SPARTA LTD 100 000 шт. боєприпасів до вогнепальної зброї невійськового призначення за клопотанням від 20.03.2026 №12969;
- зобов`язати Національну поліцію України видати Приватному підприємству «ФОБОС» дозвіл на придбання у ROYAL SPARTA LTD 100 000 шт. боєприпасів до вогнепальної рої військового призначення за клопотанням від 20.03.2026 №12969;
- визнати протиправним та скасувати рішення Національної поліції України про відмову у видачі Приватному підприємству «ФОБОС» дозволу на ввезення зброї (боєприпасів) через митний кордон України за клопотанням від 20.03.2026 №12971;
- зобов`язати Національну поліцію України видати Приватному підприємству «ФОБОС» дозвіл на ввезення зброї (боєприпасів) через митний кордон України за клопотанням від 20.03.2026 №12971.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
На адресу суду надійшла заява від Національної поліції України про відвід судді Шимоновича Р. М.. Заяву представник відповідача обґрунтовує тим, що у зв`язку з відсутністю в суду спеціального дозволу на провадження державної таємниці, що унеможливлює вчинення необхідних процесуальних дій щодо долучення, витребування та дослідження доказів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, відповідач звернувся із клопотанням від 30 червня 2026 року про передачу справи за підсудністю до іншого адміністративного суду, що має спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею на підставі статті 9, 10, 29, КАС України, з метою дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, забезпечення відповідачем виконання процесуального обов`язку щодо подання до суду всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, а також витребування окремих доказів з цією метою. Проте, в судовому засіданні від 01 липня 2026 року в справі № 240/20242/26, суддя Шимонович Роман Миколайович відмовив у задоволенні вказаного клопотання, мотивуючи відсутністю необхідності дослідження доказів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також тим, що вони не стосуються обставин адміністративної справи № 240/20242/26. Зауважив, що під час здійснення провадження в адміністративній справі №240/20242/26, суддею Шимоновичем Романом Миколайовичем допущено значну кількість порушень норм процесуального права, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, а тому вважає за необхідне заявити відвід судді з метою зміни складу суду для вирішенні цієї справи.
Розглянувши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Варто враховувати, що суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява № 33958/96) та у п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).
Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Підстави для відводу, як пряма чи опосередкована заінтересованість судді в результаті розгляду справи та наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (пункти 2, 4 ч. 1 ст. 36 КАС України), є оціночними і мають бути підтверджені винятково доказами учасником справи, який заявляє відвід.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або чи був він безсторонній у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував себе суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді у інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Ознайомившись зі змістом заяви про відвід, суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді в цій справі, оскільки заява не містить посилання на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь судді Шимоновича Р. М. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.
Водночас, суд зазначає, що незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати суди вищих інстанції.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 4 ст. 40 КАС України.
Керуючись статтями 31, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Визнати необґрунтованою заяву Національної поліції України про відвід судді Шимоновича Р.М.
Адміністративну справу №240/20242/26 передати на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М.Шимонович