Справа № 757/9942/26-ц
Провадження № 2-з/756/88/26
оболонський районний суд міста києва
УХВАЛА
13 липня 2026 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Пукало А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, про визнання рухомого майна таким, що входить до складу спадщини, та поділ спадкового майна,
У С Т А Н О В И В :
До Оболонського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, про визнання рухомого майна таким, що входить до складу спадщини, та поділ спадкового майна.
У заяві позивач просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке рухоме майно:
- легковий автомобіль марки BMW, модель Z4, 2024 року випуску, об`єм двигуна 2998 см?, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- мотоцикл марки APRILIA, модель RSV4, 2024 року випуску, об`єм двигуна 1099 см?, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;
- мотоцикл марки DUCATI, модель PANIGALE V4, 2020 року випуску, об`єм двигуна 1103 см?, номер шасі НОМЕР_5 , колір червоний, державний номерний знак НОМЕР_6 ;
- мотоцикл марки Triumph, модель Daytona 675, 2020 року випуску, об`єм двигуна 765 см?, номер шасі НОМЕР_7 , колір чорний, державний номерний знак НОМЕР_8 .
Заяву обґрунтовано тим, що спірні транспортні засоби придбані спадкодавцем ОСОБА_4 за особисті кошти та входять до складу спадщини, відкритої після його смерті. Позивач зазначила, що дружина спадкодавця ОСОБА_3 , користуючись тим, що спірні транспортні засоби придбані під час шлюбу, може отримати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя та в подальшому відчужити це майно, унаслідок чого виконання рішення суду в разі задоволення позову може бути істотно ускладнене.
Заява про забезпечення позову відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розглянута судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додані до неї матеріали, дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 сформульовано, що ключовим при вирішенні питання про забезпечення позову є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17). При цьому підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане в майбутньому, об`єктивно неможливо, а тому вимога надання доказів щодо очевидної можливості відповідача розпорядитися своїм майном означала б застосування завищеного стандарту доказування.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання рухомого майна - транспортних засобів - таким, що входить до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_4 , та про поділ цього спадкового майна між спадкоємцями. Виконання в майбутньому судового рішення у такій справі безпосередньо пов`язане з наявністю спірних транспортних засобів. Обраний позивачем захід - накладення арешту саме на спірні транспортні засоби, щодо яких заявлено позовні вимоги, - має безпосередній зв`язок із предметом позову та є співмірним із заявленими вимогами.
Суд враховує, що до вирішення спору по суті спірне майно може бути відчужене або щодо нього можуть бути вчинені реєстраційні дії, унаслідок чого виконання рішення суду в разі задоволення позову буде істотно ускладнене чи унеможливлене. Накладення арешту не позбавляє володільця права володіння та користування транспортними засобами, а лише обмежує право розпорядження ними до вирішення спору по суті, що є справедливим і співмірним по відношенню до обох сторін.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки наявні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача.
Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, за якою засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом (рішення у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006), а поняття ефективного засобу передбачає запобігання настанню події, наслідки якої будуть незворотними (рішення у справі «Дорані проти Ірландії» від 31.07.2003).
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя -
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на майно:
- легковий автомобіль марки BMW, модель Z4, 2024 року випуску, об`єм двигуна 2998 см?, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- мотоцикл марки APRILIA, модель RSV4, 2024 року випуску, об`єм двигуна 1099 см?, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;
- мотоцикл марки DUCATI, модель PANIGALE V4, 2020 року випуску, об`єм двигуна 1103 см?, номер шасі НОМЕР_5 , колір червоний, державний номерний знак НОМЕР_6 ;
- мотоцикл марки Triumph, модель Daytona 675, 2020 року випуску, об`єм двигуна 765 см?, номер шасі НОМЕР_7 , колір чорний, державний номерний знак НОМЕР_8 .
Для цілей виконання цієї ухвали:
Стягувачем є: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Боржниками є: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Андрій ПУКАЛО