Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26
14.07.2026 справа №394/641/24
2/394/119/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
про залишення позову без розгляду
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Краснопольської Л.П.
за участю секретаря судового засідання Довгої С.В.
розглянувши в підготовчому судовому цивільну справу за позовом керівника Голованівської окружної прокуратури, в інтересах Держави до Підвисоцької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області перебуває вищевказана справа.
Ухвалою суду від 08.07.2026 року залишено без руху заяву про зміну предмету позову, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків, а саме: долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:02:000:1163 площею 0,5541 га, здійсненої в порядку визначеному Законом та чинної на дату подання позовної заяви; зазначення ціни позову; надання документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:1163 площею 0,5541 га) здійсненої в порядку, визначеному законом; та документів, що підтверджують доплату судового збору у встановлених законом розмірі та порядку.
13.07.2026 року від прокурора Голованівської окружної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 08.08.2026 року про залишення заяви про зміну предмету позову без руху, в яких зазначив, що відсутні підстави для доручення у даній справі експертної грошової оцінки земельної ділянки, а також внесення на депозитний рахунок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області вартості спірної земельної ділянки. Позовну заяву з доданими до неї документами подано прокурором до суду з дотриманням вимог ст. 177 ЦПК України та підстав для залишення її без руху судом не вбачалось.
Тобто, впродовж встановленого законом строку, прокурором, в інтересах не надано до суду будь-яких доказів на виконання ухвали суду від 08.07.2026 року.
Дослідивши письмові пояснення прокурора, суд дійшов до наступних висновків:
Завданням цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч.1, 2 ст. 2 ЦПК України).
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12.03.2025, який набрав чинності 09.04.2025, було внесено зміни, зокрема, до статей 261, 388, 390 і 391 ЦК України.
За змістом позовних вимог, поданий прокурором позов у даній справі є негаторним (на підставі ст. 391 ЦК України). Негаторний позов - це позов про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном. І умовами його пред`явлення є: 1) позивач є власником речі; 2) поведінка відповідача є протиправною; 3) на момент пред`явлення позову протиправна поведінка має тривати і перешкоджати користуватися майном його власнику. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Цей спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» було внесено зміни, зокрема, до ст.ст. 261, 388, 390 і 391 ЦК України, закон набрав чинності 09.04.2025.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Так, ч. 2 ст. 391 ЦК України передбачено, що якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Отже, оскільки ч. 2 ст. 391 ЦК України, яка є матеріальним підґрунтям для негаторного позову, відсилає до положень статей 387 і 388 цього Кодексу, які у свою чергу, покладаються в основу віндикації, то необхідним є також врахування у даному спорі положень закону, які регулюють витребування майна від добросовісного набувача.
Частиною 3 ст. 388 ЦК України встановлено, що держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.
Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною. Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: а) до об`єктів критичної інфраструктури; б) до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; в) до об`єктів та земель оборони; г) до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння; ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів на момент вибуття з володіння; д) до пам`яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.
Суд зауважує, що в пояснювальній записці до проекту Закону метою запропонованих змін визначено: 1) вдосконалення правозастосування у правовідносинах щодо витребування майна у добросовісного набувача шляхом чіткого розмежування віндикаційного та негаторного позовів та можливості їх заявлення; 2) вирішення питання компенсації добросовісному набувачеві при витребуванні майна на користь держави чи територіальної громади та подальшого відшкодування шкоди за рахунок винних осіб на користь держави чи територіальної громади; 3) посилення правових засад захисту прав та інтересів добросовісного набувача у випадку вибуття майна з власності держави чи територіальної громади. Отже мета Закону співвідноситься з метою цивільного судочинства, визначеної частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, ефективним захистом порушених прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Таким чином, держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.
До того ж, незастосування нових положень законодавства під час розгляду справи, в якій не ухвалено рішення на момент набрання ними чинності, суперечитиме прямій вказівці законодавця про їхню зворотну дію, а також принципу верховенства права і справедливості у контексті захисту прав добросовісного набувача. Суд звертає увагу, що за змістом ч. 5 ст.12ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України), а її спростовування здійснюється вже під час розгляду справи відповідною заінтересованою стороною спору, що кореспондується з правовим висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.04.2024 по справі №688/4167/16-ц.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлені судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України). Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Судом прийнято до уваги, що за змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
В ході розгляду даної справи суду необхідно оцінити наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна, оскільки судове рішення, ухвалене за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень ст.ст. 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не зможе вважатися таким, що відповідає нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
Суд зазначає, що хоча заяву про зміну предмету позову подано прокурором до набрання чинності вищезгаданими змінами, проте внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є обов`язковим у справах, в яких суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом №4292-ІХ. Питання добросовісного набуття прав на спірний об`єкт набувачем має бути оцінено судом під час судового розгляду справи.
Відтак, якщо суд дійде висновку про добросовісність набувача, він буде зобов`язаний застосувати чинний Закон України в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Очевидним є наявність причинно-наслідкового зв`язку між необхідністю внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого у встановленому законом порядку на дату подання позовної заяви та умов і порядку їх компенсації.
Враховуючи вищевикладене, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для вирішення спору.
Таким чином, вищевказаним Законом встановлено, що мають зворотню дію в часі його положення в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Порядок такої компенсації врегульовується не тільки ст.390 ЦК України, як зазначає прокурор, а й абз.2 ч.4 ст.177 ЦПК України, в якій закріплено обов`язок органу державної влади, місцевого самоврядування або прокурора при подачі позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Після розгляду такої справи по суті суд уповноважений постановити рішення про:
1) задоволення позову з одночасним перерахування на користь добросовісного набувача грошових коштів, внесених позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви; при цьому звертається увага,що перерерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади;
2) відмову у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, з поверненням позивачу внесених ним вищевказаних коштів.
З приводу твердження прокурора про невідповідність ст.58 Конституції України та ст.3 ЦПК України положення Закону №4292-ІХ щодо його зворотності дії в часі слід зазначити, що дійсно в Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Однак, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини,які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності,тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч.1ст.58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи, але це положеннястосуєтьсялюдини і громадянина. Звертається увага, що положення Закону №4292-ІХ як раз і пом`якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів, яким у даній справі за результатами її розгляду може бути встановлено відповідача - фізичну особу, звільняючи їх від обов`язку пред`явлення окремого позову до держави чи територіальної громади в разі задоволення позову вищевказаної категорії та захищають такого добросовісного набувача шляхом перерерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду.
Тому цей Закон має зворотню дію в часі, в тому числі і абз.2 ч.4 ст.177 ЦПК України та ст.390 ЦК України, якими врегульовано порядок компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Згідно із п. 6 та п. 7 ч. 2 ст.4 3ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Право на доступ до правосуддя не передбачає невиконання вимог закону та судових рішень, які набрали законної сили.
Подані прокурором додаткові пояснення у справі суд розцінює, як фактичну незгоду з підставами залишення позовної заяви без руху.
Частиною 13 статті 187 ЦПК України визначено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Суд звертає увагу, що норми діючого цивільного процесуального законодавства не наділяють суд повноваженнями щодо продовження розгляду справи у разі невиконання позивачем ухвали суду про залишення позову без руху.
Враховуючи вищевикладене, а також предмет позову та підстави заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Питання повернення судового збору сплаченого при поданні даного позову судом не вирішується, оскільки відсутнє з цього приводу клопотання особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.187, 257, 259-261, 354 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву керівника Голованівської окружної прокуратури до Підвисоцької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки ( із зміненими позовними вомогами щодо предмету позову) - залишити без розгляду.
Залишення заяви про зміну предмету позову без розгляду не позбавляє позивачів права повторно звернутися до суду з вказаною заявою.
Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: