Справа № 450/2359/19 Провадження № 6/450/68/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Данилів Є.О.
секретаря судового засідання Хохолик О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Пустомити подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані неповнолітні діти, -
встановив:
приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на майно боржника, а саме просить звернути стягнення на спільне майно подружжя, а саме житловий будинок загальною площею 247,4 кв. м., житловою площею 105,00 кв. м., РНОНМ 75129046236, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0.1025, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 котрий визнаний спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині - за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1025 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 право власності на 1/ 2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1025 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В обгрунтування подання покликається на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. перебуває зведене виконавче провадження № 74871527, до складу якого входить виконавче провадження № 74870459 з примусового виконання виконавчого листа № 450/2359/19 виданого 02.04.2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ; паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ; паспорт серія НОМЕР_4 ) 75 000 євро основного боргу за договором позики, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 7 964,38 євро, а всього 82 964 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) євро 38 центів. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ; паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ; паспорт серія НОМЕР_4 ) 18 617 грн. 68 коп. судового збору та 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 38 617 (тридцять вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 68 коп. судових витрат Та № 74871199 з примусового виконання виконавчого листа № 450/2359/19 виданого 02.04.2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ; паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ; паспорт серія НОМЕР_4 ) 10 000 (десять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи. 26.04.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника. Надіслано запити в органи ДПСУ і ПФУ, РСЦ МВС у Львівській області, скеровано запити в реєструючі органи.
Згідно відповідей банків у боржника відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Кредобанк», АТ «Універсалбанк» та АТ «А-Банк», з яких приватним виконавцем списано кошти у сумі 89 737,00 грн., які розподілено у відповідності до вимог ст. 45 Закону. Згідно відповіді ДПС України та ПФ України боржник станом на 01.12.2023 року була працевлаштована та отримувала дохід у ФОП ОСОБА_1 . 26.04.2024 року приватним виконавцем скеровано постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника та скеровано на адресу ФОП ОСОБА_1 .
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником на праві спільної сумісної власності, зареєстрована квартира, за адресою АДРЕСА_5 . також на праві власності зареєстрований житловий будинок загальною площею 247,4 кв. м., житловою площею 105,00 кв. м., РНОНМ 75129046236, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці, площею 0.1025, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на житловий будинок, належить Боржнику на підставі свідоцтва про право власності серії та номер: НОМЕР_5 , індексний номер: 4397654, виданий 04.06.2013, видавник Реєстраційна служба Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області. Право власності на земельну ділянку, належить Боржнику у відповідності до відомостей з Державного земельного кадастру про право власності та речових права на земельну ділянку та Довідки Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 20.05.2013 року № 1223, що видана на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК № 889353 від 10.11.2011 року.
Згідно відповіді Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області від 21.05.2024 року № 1033-24 у будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно відповіді Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області від 27.01.2026 року, вих. № 121-26 надання дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочинів, щодо нерухомого майна, право власності або користування належить малолітній дитині надається виключно за зверненням батьків чи законних представників, дітей. Відповідно до викладеного дозволу органу опіки та піклування Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області на вчинення правочинів, щодо нерухомого майна, право власності або користування належить малолітній дитині з метою виконання виконавчого листа № 450/2359/19 виданого 02.04.2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області не надано.. Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна на яке можна звернути стягнення у боржника не виявлено, необхідно звернути стягнення на нерухоме майно боржника а саме: 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1025 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 право власності на 1/ 2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1025 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу визначено суддю Данилів Є.О.
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. в судове засідання не з`явився, подав заяву з якої вбачається, що подання підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.
Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча була належно повідомлена про дату розгляду подання, причини неявки суду невідомі.
Однак, їх неявка не перешкоджає вирішенню питання по суті, а тому суд вважає, що подання слід слухати у їх відсутності на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подання, подані виконавцем документи, суд приходить до висновку, що таке подання слід задовольнити з наступних підстав.
Встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. перебуває зведене виконавче провадження № 74871527, до складу якого входить виконавче провадження № 74870459 з примусового виконання виконавчого листа № 450/2359/19 виданого 02.04.2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ; паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ; паспорт серія НОМЕР_4 ) 75 000 євро основного боргу за договором позики, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 7 964,38 євро, а всього 82 964 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) євро 38 центів. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ; паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ; паспорт серія НОМЕР_4 ) 18 617 грн. 68 коп. судового збору та 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 38 617 (тридцять вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 68 коп. судових витрат.
Та № 74871199 з примусового виконання виконавчого листа № 450/2359/19 виданого 02.04.2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ; паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ; паспорт серія НОМЕР_4 ) 10 000 (десять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи.
26.04.2024 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, постанову про арешт коштів боржника, надіслано запити в органи ДПСУ, ПФУ, РСЦ МВС у Львівській області, скеровано запити в реєструючі органи.
Згідно відповідей банків у боржника відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Кредобанк», АТ «Універсалбанк» та АТ «А-Банк», з яких приватним виконавцем списано кошти у сумі 89 737,00 грн., які розподілено у відповідності до вимог ст. 45 Закону.
Згідно відповіді ДПС України та ПФ України боржник станом на 01.12.2023 року була працевлаштована та отримувала дохід у ФОП ОСОБА_1 . 26.04.2024 року приватним виконавцем скеровано постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника та скеровано на адресу ФОП ОСОБА_1 .
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником на праві спільної сумісної власності, зареєстрована квартира, за адресою АДРЕСА_5 . також на праві власності зареєстрований житловий будинок загальною площею 247,4 кв. м., житловою площею 105,00 кв. м., РНОНМ 75129046236, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці, площею 0.1025, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Право власності на житловий будинок, належить Боржнику на підставі свідоцтва про право власності серії та номер: НОМЕР_5 , індексний номер: 4397654, виданий 04.06.2013, видавник Реєстраційна служба Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області.
Право власності на земельну ділянку, належить Боржнику у відповідності до відомостей з Державного земельного кадастру про право власності та речових права на земельну ділянку та Довідки Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 20.05.2013 року № 1223, що видана на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК № 889353 від 10.11.2011 року.
Згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області у справі 450/3321/24 від 17.11.2025 року вирішено наступне: позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,- задоволити частково. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1025 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1025 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області від 21.05.2024 року № 1033-24 у будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії
Згідно із ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), Корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставленого третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.
Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Згідно з пунктом 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від ід 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).
З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.
Разом із тим, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.
У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14- 113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.
У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктами 68-69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі N 755/12052/19 (провадження N 14-113цс21) повноваження держвиконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
ЄСПЛ у пункті 65 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04) зазначив, що якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy", заява N 36813/97, п. 183). Так само й у справах про невиконання судових рішень: будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі "Метаксас проти Греції", п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції.
Судом встановлено, що приватний виконавець звернувся до Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області з поданням про надання дозволу на реалізацію майна, в котрому зареєстровані неповнолітні діти, 27.01.2026 отримав відповідь про те, що надання дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочинів, щодо нерухомого майна, право власності або користування належить малолітній дитині надається виключно за зверненням батьків чи законних представників, дітей. Відповідно до викладеного дозволу органу опіки та піклування Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області на вчинення правочинів, щодо нерухомого майна, право власності або користування належить малолітній дитині з метою виконання виконавчого листа № 450/2359/19 виданого 02.04.2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області не надано.
У відповідності до частини шостої статті 431 ЦПК України суд наділений правом вживати заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення суду, передбачені статтею 150 ЦПК України (іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).
Суд зауважує, що чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
Проте, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів З, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій. При цьому дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей при вчиненні саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі N 453/1637/21 (провадження N 61-7418св22) та постанові від 15.02.2023 № 760/14086/21-ц.
З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець має право звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
Згідно з пунктом 6 статті З ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.
Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: статус нерухомого майна (чи є воно предметом іпотеки), з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми і боржником та інші обставини.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.
Згідно з витягами з державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження №№ 0[телефон приховано], 0[телефон приховано], 0[телефон приховано] від 09.01.2026 року матірю неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_4 , котра є донькою ОСОБА_2 . Відповідно до зазначеного неповнолітні діти - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 є онуками боржниці - ОСОБА_2 .
Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.
Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 14-712цс19 та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 14-127цс20.
Кошти заборгованості ОСОБА_2 набула, коли перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_3 позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 75000 євро (сімдесятп`ятьтисяч євро) в березні 2018. Факт одержання позики було підтверджено розпискою від березня 2018року власноручно написаної позичальником. Даною розпискою передбачено строк повернення отриманих коштів до 01 березня 2019 року.
Однак взяті на себе зобов`язання ОСОБА_2 не виконала, отримані кошти у визначений розпискою термін не повернула. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.
Саме у цій постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 686/12224/22 було зазначено - «У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя.»
Враховуючи викладене, з огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна, на яке можна звернути стягнення, у боржника не виявлено, боржник має постійне місце проживання, має частку в спільній сумісній власності в іншому житлі (квартира АДРЕСА_6 ), суд вважає, що подання слід задовольнити і надати дозвіл на звернення стягнення на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1025 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить боржнику і в якому зареєстровані неповнолітні діти.
Керуючись ст.ст.258-261,435 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Подання задовольнити.
Надати дозвіл на звернення стягнення на майно - на житловий будинок загальною площею 247,4 кв. м., житловою площею 105,00 кв. м., РНОНМ 75129046236, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0.1025, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 котрий визнаний спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині - за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1025 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 право власності на 1/ 2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1025 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в якому зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст ухвали складено 19.06.2026.
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович, м. Львів, вул. С. Бандери, 6.
Боржник: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Стягувач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Є. О. Данилів