Справа № 523/26346/25
Провадження №2/523/391/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" липня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Сувертак І. В.,
при секретарі - Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву представника позивача-адвоката Янкул Г. І. про вжиття заходів забезпечення позову в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,
Встановив:
Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2025 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя за нормами загального позовного провадження та її розгляд ухвалено проводити в підготовчому засіданні.
Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 23 червня 2026 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , що подана її представником - адвокатом Янкул Г. І., про уточнення позовних вимог, що подана в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також до уточненої позовної заяви додано заяву про забезпечення позову ат в подальшому 02 липня 2026 року заявником подано уточнену заяву про забезпечення позову.
Адвокат Янкул Г. І. остання просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на:
- автомобіль марки AUDI Q3 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2017 (VINWA1JCCFS9JR016503) належить на праві власності ОСОБА_2 ;
- мотоцикл марки Harley- Davidson XL 1200, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 ;
- автомобіль марки Honda CRV реєстраційний номер НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_1 ;
- квартира АДРЕСА_3 , (житлова площа - 39,1 кв. м., загальна площа - 70,5 кв.м.), згідно свідоцтву про право власності Серії НОМЕР_4 від 15.11.2007 року належить ОСОБА_2 ;
- квартира АДРЕСА_4 , яка була придбана за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.1996 року яка була оформлена за участю Одеської товарної біржі;
- нежитлове приміщення №2-М за адресою: АДРЕСА_5 (загальною площею 3,2 кв.м.) згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22306523 від 27.03.2009 р.
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 (загальною площею 12,5 кв.м.), згідно реєстру нерухомого майна належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_5 );
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 (загальною площею 15,5 кв.м.), згідно реєстру нерухомого майна належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_6 ) та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вищевказаного майна.
Заяву сторона позивача мотивувала тим, що предметом спору по даній справі є зазначене в клопотанні майно, тому необхідно накласти арешт на зазначене майно.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, позовну заяву та додані до них матеріали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів позову, заяви про забезпечення позову та доданих до них матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Предметом позову є:
- машина марки AUDI Q3 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2017 (VINWA1JCCFS9JR016503) належить на праві власності ОСОБА_2 ;
- мотоцикл марки Harley- Davidson XL 1200, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 ;
- автомобіль марки Honda CRV реєстраційний номер НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_1 ;
- квартира АДРЕСА_3 , (житлова площа - 39,1 кв. м., загальна площа - 70,5 кв.м.), згідно свідоцтву про право власності Серії НОМЕР_4 від 15.11.2007 року належить ОСОБА_2 ;
- квартира АДРЕСА_4 , яка була придбана за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.1996 року яка була оформлена за участю Одеської товарної біржі;
- нежитлове приміщення №2-М за адресою: АДРЕСА_5 (загальною площею 3,2 кв.м.) згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22306523 від 27.03.2009 р.
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 (загальною площею 12,5 кв.м.), згідно реєстру нерухомого майна належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_5 );
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 (загальною площею 15,5 кв.м.), згідно реєстру нерухомого майна належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_6 ).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Між тим, заявником у порушення зазначених приписів ЦПК України до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Матеріали позову не містять жодних доказів того, що відповідач по справі намагається чи буде намагатись уникнути виконання можливого рішення позову у разі його задоволення. Крім того, щодо частини майна між сторонами є домовленість про добровільний поділ, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову на даному етапі розгляду справи слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 150, 151, 152, 153, 352-355 ЦПК України, суд,
Ухвалив:
У задоволенні заяви про забезпечення позову представника позивача-адвоката Янкул Г. І. в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складання.
Ухвала складена та підписана 02 липня 2026 року.
Суддя