Справа №127/2833/26
Провадження №2/127/761/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Березовської О. А.,
за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,
представника відповідача - адвоката Суркової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И В :
27.01.2026 до Вінницького міського суду Вінницької області через систему «Електронний суд» звернувся адвокат Вдовиченка А. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою суду від 06.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.03.2026 на адресу суду від представника відповідачки ОСОБА_2 , адвоката Суркової І. О., надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, з якими вона ознайомилася 19.03.2026.
20.03.2026 на адресу суду від представника відповідачки ОСОБА_2 , адвоката Суркової І. О., надійшла заява про надання строку для примирення, в якій вона зазначає, що відповідачка не погоджується з твердженнями позивача, викладеними в позовній заяві, повідомляє, що з моменту укладення шлюбу по теперішній час вона докладала зусиль для його збереження. Між сторонами дійсно виникають непорозуміння, однак зі слів відповідачки, вони не свідчать про фактичне припинення шлюбних відносин.
Відповідачка належним чином бере участь у матеріальному забезпеченні сім`ї, оскільки офіційно працевлаштована та спрямовує свій дохід на покриття повсякденних побутових потреб. Наразі сторони проживають у Республіці Польща та мають житло, придбане за кредитні кошти, зобов`язання за яким виконуються протягом останніх чотирьох років, що свідчить про наявність спільних майнових зобов`язань та фактичне продовження спільного життя. При цьому обставини, які б свідчили про ухилення відповідачки від виконання покладених на неї обов`язків, відсутні. Відповідачка зацікавлена в збереженні сім`ї, в якій сторони прожили разом близько 28 років, від шлюбу мають двох повнолітніх дітей та вважає, що у сторін немає підстав для його розірвання. З огляду на викладене просить суд надати подружжю строк для примирення тривалістю 6 місяців.
31.03.2026 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Вдовиченка А. А., надійшли заперечення, в яких він просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про надання строку для примирення тривалістю 6 місяців. Продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити рішення про розірвання шлюбу.
Заперечення обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі близько 28 років. Рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та результатом тривалого руйнування стосунків та фактичного припинення сімейного життя. Спільні майнові зобов`язання (кредит) свідчать про наявність цивільно-правових відносин, а не про збереження сім`ї чи наявність почуття любові та поваги.
Надання строку для примирення, на думку представника позивача, є штучним затягуванням розгляду справи. Вимога про надання максимального строку при відмові позивача від примирення суперечить принципу розумності строків розгляду справи.
Представник позивача вказує, що позивач заявляє, що будь-які заходи щодо примирення не дадуть результату, оскільки довіра та спільні інтереси втрачені остаточно. Надання строку для примирення лише продовжить моральні страждання позивача та тримання його у формальному шлюбі проти його волі.
Ухвалою суду від 01.04.2026, враховуючи заяву відповідачки про примирення від 20.03.2026,постановлено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вдовиченка А. А., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбупродовжувати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 14.05.2026 о 14 год. 00 хв.
11.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача, адвоката Вдовиченка А. А., про розгляд справи у відсутність позивача та його представника за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні, призначеному на 07.07.2026 о 10 год. 00 хв., представник відповідачки - адвокат Суркова І. О. підтримала заяву про надання строку для примирення, додатково суду пояснила, що її довірителька зацікавлена в збережені сім`ї. Вона з позивачем перебувають в шлюбі понад 27 років, мають двох дорослих дітей, проживають в Республіці Польща, відповідачка працює, бере участь в утриманні сім`ї, просить надати строк для примирення тривалістю 6 місяців. Представнику відповідача невідомо чи на момент звернення з заявою про надання строку для примирення сторони проживають разом, їй відомо, що сторони придбали будинок в іпотеку в Польщі, то в подальшому, напевно, буде між сторонами спір про поділ спільного майна подружжя.
Дослідивши матеріали справи, заяви сторін, заслухавши пояснення представника відповідача, суд не вбачає обґрунтованих підстав для надання строку для примирення подружжю, виходячи з такого.
Згідно з ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити строк для примирення подружжя, який не може перевищувати шість місяців, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 СК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення подружжя, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 СК України.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Оцінюючи відповідність вжиття заходів щодо примирення подружжя моральним засадам суспільства, суд враховує положення ст. 51 Конституції України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка та ст. 24 СК України, яке закріплює як умову укладення шлюбу вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу. На думку суду, ця умова діє не тільки при укладенні шлюбу, а й протягом його існування.
Згідно з частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Здійснення судом заходів до примирення подружжя, надання сторонам строку на примирення, є правом, а не обов`язком суду.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.05.2019 у справі № 442/6319/16-ц та від 11.06.2019 у справі № 605/434/18.
Судом врахована позиція позивача, який наполягає на розірванні шлюбу, та заперечує проти надання строку для примирення, вважає примирення неможливим.
Суд також враховує положення частини третьої та четвертої статті 56 СК України, якими передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Крім того, суд враховує, що справа перебуває в провадженні суду з 27.01.2026, тобто більше п`яти місяців, що, на думку суду, є достатнім часом для примирення подружжя. Суд вважає важливим факт, що протягом такого значного проміжку часу подружжя так і не примирилось. Також суд зазначає, що наявність у сторін спільного сумісного майна, спільних зобов`язань за кредитним договором не може бути підставою для надання строку для примирення, бо відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Враховуючи вище викладене та з огляду на відсутність з боку позивача волевиявлення щодо встановлення строку для примирення з дружиною, суд вважає, що задоволення клопотання відповідача буде суперечити статті 51 Конституції України, статтям 24, 56 СК України, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 251, 259, 260, 353 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Суркової Ірини Олександрівни, про надання строку для примирення подружжя у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОЛЕНА БЕРЕЗОВСЬКА