справа № 462/6010/26
УХВАЛА
13 липня 2026 року м. Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини будинковолодіння та припинення права спільної часткової власності, -
встановив:
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Неофіта Д.Б. звернувся до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» із позовом, в якому просить виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: житловий будинок літ «А-1», яке займає гр. ОСОБА_1 - в цілому, загальною площею 86,2 м?, житловою площею 45,7 м?, також сарай лі. «З», сарай літ «К», та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на частину вказаного домоволодіння.
Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено, що така не відповідає вимогам чинного Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
При цьому, вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.
У відповідності до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до п.3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт (акт про оцінку майна).
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна)від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно.
Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) вказано, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 встановлено, що позивачкою визначено позову у розмірі 435 447 грн, у відповідності до якої сплачено судовий збір у розмірі 4 354, 47 грн, на підтвердження чого до матеріалів позову долучено платіжну інструкцію
№ 2.734646557.1 від 30.06.2026. При визначені ціни позову, позивачка виходила із ринкової вартості спірного об`єкта нерухомості згідно із Висновку про вартість об`єкта оцінки від 23.05.2024.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що із вказаною позовною заявою позивачка звернулась до суду у 2026 році, тобто по спливу двох років, а згаданий Висновок про вартість спірного майна за адресою: АДРЕСА_1 наданий у межах Звіту про оцінку майна від 23.05.2024, при цьому згідно відомостей Висновку про вартість майна щодо терміну дії такого Висновку зазначено датою завершення дії звіту - 23.11.2024.
Будь-яких доказів щодо реальної вартості нерухомого майна, яке є предметом спору станом на час звернення до суду матеріали позову не містять, відтак, за наведеного, хоч в позовній заяві і наявна ціна позову, однак відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна, актуальної на час звернення до суду із позовом, суд позбавлений можливості і перевірити правильність розміру сплаченого при зверненні до суду судового збору.
Крім того, слід зазначити, що у відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так, згідно із прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 , у позові заявлено дві позовні вимоги одна з яких майнового характеру, а саме: про виділення частини будинковолодіння в натурі у приватну власність ОСОБА_1 , та інша вимога немайнового характеру, а саме: про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 на вказану частину будинковолодіння.
Однак, при цьому у матеріалах справи наявна платіжна інструкція на підтвердження сплати судового збору лише за майнову вимогу щодо виділу частини будинковолодіння у натурі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час подання позовної заяви складає відповідно 1331,20 грн.
Відтак, позивачці слід також надати докази на підтвердження сплати судового збору за заявленою позовною вимогою немайнового характеру про припинення права спільної часткової власності, із врахуванням при сплаті понижуючого коефіцієнту 0,8 ставки судового збору у зв`язку із зверненням до суду із позовом в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний Суд».
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Суд звертає увагу на те, що як вбачається із прохальної частини позову ОСОБА_1 під час формування позовної заяви в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний Суд», незважаючи на покликання по тексту позовної заяви на частки, очевидно внаслідок технічної помилки, заявлені позивачкою вимоги не містять чіткого зазначення розміру частки будинковолодіння, яку позивачка просить виділити в натурі у приватні власність, а також розмір частки щодо якої просить припинити надалі право спільної часткової власності ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, позивачці слід також уточнити прохальну частину позовної заяви.
Згідно зі ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для їх усунення.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини будинковолодіння та припинення права спільної часткової власності - залишити без руху.
Позивач має право протягом строку, який не перевищує п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху письмово усунути вказані недоліки.Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах цивільної справи № 462/6010/26.
Суддя Б.М. Гедз