Справа № 946/4823/26
Провадження № 2-з/946/25/26
У Х В А Л А
Іменем України
13 липня 2026 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бальжик О.І, розглянувши заявуПетрова Володимира Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, -
В С Т А Н О В И Л А:
У провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав.
03.07.2026 року представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, яким просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 проводить виплати на корить будь-яких осіб, пов`язаних з зникненням безвісті 09.07.2025 року військовослужбовця ОСОБА_1 , під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Садки Сумської області
Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У 1987 році батьки ОСОБА_1 розірвали шлюб, мати дітей переїхала до іншого міста проживання та діти залишились проживати з батьком. Після смерті в 2013 році батька ОСОБА_3 його діти ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишились проживати в житловому будинку, якій належав їх батьку, складали сім`ю, мали загальний бюджет. Мати ОСОБА_1 з 1987 року відмовилась від виконання свої батьківських зобов`язань відносно сина. Після початку бойових дій в 2024 році ОСОБА_1 був призваний до лав Збройних Сил України. 17.07.2025 року ОСОБА_5 отримав сповіщення № 1/8321 від ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що його брат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання зник безвісті поблизу населеного пункту Садки Сумської області. Мати безвісті зниклого ОСОБА_6 , яка більше тридцяти років не виховували сина, не проживала сумісно з ним, на теперішній час претендує на отримання державних виплат. Згідно Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі - Закон № 2505-VIII), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) члени сім`ї зниклого безвісті ОСОБА_1 мають право на відповідні виплати. 26.06.2026 року ОСОБА_1 подав позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_1 вважає, що тільки після вирішення питання, хто є членом його сім`ї, можливо проводити виплати відповідно до Закону № 2505-VIII.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суддя приходить такого висновку.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Стаття 131-2 Конституції України проголошує, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Частиною третьою статті 27 Закону № 5076-VI передбачено, що до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Судом встановлено, що на підтвердження повноважень представника до заяви долучено ордер серії ВН № 1731521 від 22.06.2026 року, у якому зазначено, що правова допомога надається ОСОБА_1 адвокатом Петровим Володимиром Степановичем на підставі договору про надання правничої допомоги від 22.06.2026 року.
Водночас, з доданого до позовної заяви сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/8321, позивач ОСОБА_1 , виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Садки Сумської області, з 09.06.2025 року офіційно набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно зі статтею 5 Закону № 2505-VIII особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України.
Таким чином, фізична особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, з моменту такого зникнення і до моменту встановлення її місцеперебування, визнання безвісно відсутньою або оголошення померлою у судовому порядку, об`єктивно перебуває у стані, в якому вона не може особисто здійснювати свої цивільні права та обов`язки і не може формувати, виражати або підтверджувати свою волю, у тому числі у частині продовження або зміни договірних відносин, наданих доручень та обраної правової позиції.
Оскільки ОСОБА_1 з липня 2025 року офіційно вважається зниклим безвісти за особливих обставин, останній у червні 2026 року об`єктивно та фізично не міг висловити свою дійсну волю на укладення договору про надання правничої допомоги та уповноважити адвоката Петрова В.С. на вчинення будь-яких процесуальних дій у судах України.
Конструкція представництва інтересів зниклої безвісти особи на підставі ордера, виписаного в рамках договору від 2026 року, є юридично неможливою та позбавленою правового підґрунтя, оскільки презюмує існування волевиявлення особи, зв`язок із якою втрачено. Матеріали заяви також не містять доказів того, що адвокат діє на підставі договору з іншими законними представниками чи особами, визначеними законом як заінтересовані.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову підписана та подана особою, повноваження якої на ведення справи та підписання відповідних процесуальних документів від імені позивача ОСОБА_1 не підтверджені у встановленому законом порядку.
За змістом частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі та підписується заявником.
Відповідно до частини десятої статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Приймаючи таке рішення, суд також враховує, що відповідно до частини 2 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 185, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя,
У Х В А Л И Л А:
Заяву ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: О.І.Бальжик