УХВАЛА
14 липня 2026 року
м. Київ
справа №320/57901/24
адміністративне провадження №К/990/29589/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу адвокатки Пацалюк Альони Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року
у справі № 320/57901/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, яким просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 14 червня 2024 року №103-24, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту №103-24 від 14.06.2024, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Зобов`язано Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалами Верховного Суду від 18 травня 2026 року та від 12 червня 2026 року касаційні скарги повернуто особі, яка її подала.
25 червня 2026 року до Верховного Суду касаційна скарга надійшла повторно.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 25 березня 2026 року, повний текст складено 30 березня 2026 року, забезпечено надання загального доступу 03 квітня 2026 року, вперше касаційна скарга до суду касаційної інстанції надійшла 28 квітня 2026 року, однак ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала. 27 травня 2026 року скаржник повторно звернувся до Верховного Суду, але ухвалою від 12 червня 2026 року касаційну скаргу повернуто скаржнику. 25 червня 2026 року скаржник звернувся вкотре до Верховного Суду.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги. В обґрунтування скаржник зазначає, що первинна касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року по справі №320/57901/24 була подана в межах встановленого ст. 329 КАС України строку - 28.04.2026 року. Пропуск строку на повторне звернення викликаний виключно часом, який знадобився суду для розгляду та повернення первісної скарги, а також об`єктивними обставинами усунення недоліків, значний, що є поважною причиною.
Інших доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційної інстанції скаржником не надано і не зазначено.
Нормами КАС України передбачено, що розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється на стадії відкриття касаційного провадження на підставі касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так ухвалами Верховного Суду від 18 травня 2026 року та від 12 червня 2026 року касаційні скарги були повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Так у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень скаржник не зазначає обставини, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Скаржник не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже заявнику касаційної скарги необхідно довести наявність об`єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням доказів на їх підтвердження.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням відповідачу строку для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви.
Крім того, з матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так у касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 420/3258/19 та від 07.02.2022 року по справі №640/19866/20.
В ухвалах Верховного Суду від 18 травня 2026 року та від 12 червня 2026 року було роз`яснено заявнику умови прийнятності у разі посилання на 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
У результаті аналізу касаційної скарги у новій редакції, Судом встановлено, що скаржник не зазначає конкретну норму права, яку було застосовано судом без урахування висновків Верховного Суду, де дана норма також була застосована.
При цьому скаржник у касаційній скарзі зазначає приписи статті 8 Закону № 3671-VІ, однак з касаційної скарги неможливо встановити чи це є конкретна норма права, яку було застосовано судом без урахування висновків Верховного Суду. Разом з тим, Суд звертає увагу, що дану норму суд апеляційної інстанції не застосовував. Також Суд звертає увагу, що скаржнику необхідно вказати конкретну норму права (пункт, частина, стаття).
Разом з тим скаржник посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме на п.1 ч. 2 ст. 353 КАС. Отже, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Звертаємо увагу, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху.
Також, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви;
- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням, а також обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 3, 169, 330, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави, зазначені адвокаткою Пацалюк Альоною Валеріївною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , для поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу адвокатки Пацалюк Альони Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги, а ненадання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або визнання судом наведених підстав неповажними - для відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. В. Кашпур
М. І. Смокович