УХВАЛА
10 серпня 2026 року
м. Київ
справа №320/57901/24
адміністративне провадження № К/990/29589/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу адвокатки Пацалюк Альони Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року
у справі № 320/57901/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, яким просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 14 червня 2024 року №103-24, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту №103-24 від 14.06.2024, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Зобов`язано Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалами Верховного Суду від 18 травня 2026 року та від 12 червня 2026 року касаційні скарги повернуто особі, яка її подала.
25 червня 2026 року до Верховного Суду касаційна скарга надійшла повторно.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2026 року касаційну скаргу адвокатки Пацалюк Альони Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без руху з установленням відповідачу строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви; касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням, а також обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Документ доставлено до електронного кабінету 14 липня 2026 року о 18:24.
22 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків з касаційною скаргою.
В обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження позивач зазначає, що повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №320/57901/24 від 25.03.2026 року було складено 30.03.2026 року, а до електронного кабінету представника позивача вона надійшла 01.04.2026 року, тобто касаційна скарга була подана в межах встановленого строку - 28.04.2026 року. Однак ухвалами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційні скарги адвокатки Пацалюк Альони Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , поверталися на підставі недотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Так позивач зазначає, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк, більш того, первісна касаційна скарга була подана в межах процесуальних строків для її подання.
Крім того, скаржник зауважує, що лише в останній ухвалі від 14 липня 2026 року Верховним судом було встановлено строк на усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Попередні ухвали про залишення касаційної скарги без руху були винесені без зазначення конкретного строку для усунення недоліків, що створює стан юридичної невизначеності. Згідно з правовою позицією ЄСПЛ та принципом верховенства права, процесуальні помилки або невизначеність суду не повинні ставитися у провину заявникові. Фактичне усунення недоліків у найкоротші строки (що не перевищували десять днів з моменту отримання ухвали) свідчить про відсутність умислу на затягування процесу та підтверджує намір заявника якнайшвидше реалізувати своє право на судовий захист
Заключним аргументом скаржник вказує, що первинна касаційна скарга була подана у межах строку, встановленого ст. 329 КАС України. Пропуск строку на повторне звернення викликаний виключно часом, який знадобився суду для розгляду та повернення первісної скарги, а також об`єктивними обставинами усунення недоліків, значний, що є поважною причиною.
З урахуванням наведеного, скаржник просить визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити строк на касаційне оскарження.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Верховний Суд не заперечує проти добросовісності позивача у частині подання касаційних скарг в найкоротші терміни, однак повернення касаційних скарг свідчить про неврахування визначених судом недоліків.
Так Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
Так, згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду позивач вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із касаційними скаргами, і ці скарги йому повернуто через те, що їхній зміст не відповідав вимогам статті 330 КАС України. Такі дії заявника свідчать про їхню формальність під час реалізації заявником права оскаржити судові рішення у касаційному порядку. До того ж, перевіряючи повторно подану касаційну скаргу, Судом встановлено, що вона є ідентичною попередній у частині визначення підстав касаційного оскарження.
Отже, у цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення позивачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. А тому, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.
Водночас, надаючи касаційну скаргу на виконання ухвали Верховного Суду від 14 липня 2026 року, скаржник лише цитує ч. 4 ст. 328 КАС України, але не обґрунтовує підстав касаційного оскарження, а також не зазначає виняткових обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких судове рішення може бути оскаржено до суду касаційної інстанції.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту складення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання касаційної скарги пройшло чотири місяці, у зв`язку із неподанням обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, визнанням підстав неповажними, та у силу положень пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 329, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави пропуску строку адвокаткою Пацалюк Альоною Валеріївною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 320/57901/24.
Відмовити у задоволенні клопотання адвокатки Пацалюк Альони Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвокатки Пацалюк Альони Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 320/57901/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. В. Кашпур
М. І. Смокович