Ухвала № 138218373 у справі № 161/25262/25 від 15.07.2026

Справа 161/25262/25

Номер провадження 2/161/1483/26

У Х В А Л А

про поновлення провадження у справі

15 липня 2026 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Плахтій І.Б., розглянувши цивільну справуза позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває вищенаведена цивільна справа.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Постановою Волинського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року вищевказану ухвалу суду залишено без змін.

Провадження у справі було зупинено на підставі пункту 2 ч.1 ст.251 ЦПК України, відповідно до якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

09 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 , посилаючись на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі № 699/1569/25, подала клопотання про поновлення провадження у справі №161/25262/25.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 30 червня 2026 року в справі № 699/1569/25 виснував, що «..Приписи статей 8, 51, 55 64 Конституції України дозволяють зробити висновок, що:

дитина до досягнення нею повноліття має право на утримання з боку своїх батьків. Конституційне право дитини на утримання охоплює собою як стягнення аліментів, так і збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення. Це право дитини не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Таке тлумачення повністю відповідає правилу тлумачення favor minoris (на користь неповнолітнього), здоровому глузду та здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини;

якщо законодавець захищає права дитини у мирну годину, то тим більше він має на меті захистити їх під час війни, коли вразливість дитини зростає. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post. По своїй суті конституційне право дитини на утримання належить до тих прав, для яких затримка в їхньому судовому захисті дорівнює «втраті» права. Тому право на утримання потребує негайного судового захисту. Превалювання процесуальної форми над матеріальним правом призводить до ілюзорності правового захисту;

право на судовий захист є гарантією реалізації прав і свобод. Стаття 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод;…

… зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану;

потреба в констатації неконституційності пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в частині, яка стосується права дитини на утримання, зумовлена тим, що парламент має запровадити на рівні процесуального закону «гнучкий» механізм, який враховує права та інтереси дитини. Наприклад, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, якщо це не суперечить найкращим інтересам дитини….

Тому касаційний суд: вважає, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України».

У зв`язку із тим, що предметом спору в цій справі є зміна способу стягнення аліментів, з урахуванням висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 30.06.2026 в аналогічній справі № 699/1569/25 про те, що у такій справі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України застосуванню не підлягає, а підлягають застосуванню ст. ст. 8, 51, 55 Конституції України як норми прямої дії, суд доходить висновку про необхідність поновлення провадження у справі, у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.

Керуючись ст.ст. 254, 260 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Поновити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Призначити судове засідання у справі на 17 серпня 2026 року о 12:30 год в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області за адресою: м.Луцьк, вул. Конякіна, 3.

Викликати в судове засідання сторони.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій