ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.[телефон приховано],е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"07" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3781/23
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Білоцерківської міської ради від 07.04.2026 (вх. № суду 9690 від 07.04.2026)
на дії головного державного виконавця Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни
у справі Господарського суду Київської області № 911/3781/23
за позовом Білоцерківської міської ради
до Преображенського собору Української православної церкви
про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання знести самочинне будівництво
за участю представників:
скаржника: Борман О.І. - витяг з ЄДРЮОФОПтаГФ
відповідача та ДВС: не з`явились
встановив:
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2024 у даній справі позов Білоцерківської міської ради до Преображенського Собору Української Православної Церкви про визнання незаконною та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Преображенським Собором Української Православної Церкви на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1496197932103): овочесховище під літерою «Д», 1991 року побудови, загальною площею 52,8 кв.м., за адресою: вулиця Млинова (до перейменування - Гагаріна), будинок 10, місто Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, припинивши право власності на цей об`єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та закрити відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язання Преображенського Собору Української Православної Церкви знести самочинне будівництво: об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1496197932103): овочесховище під літерою «Д», 1991 року побудови, загальною площею 52,8 кв.м., за адресою: вулиця Млинова (до перейменування - Гагаріна), будинок 10, місто Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область задоволено повністю. Визнано незаконною та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Преображенським Собором Української Православної Церкви на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1496197932103): овочесховище під літерою «Д», 1991 року побудови, загальною площею 52,8 кв.м., за адресою: вулиця Млинова (до перейменування - Гагаріна), будинок 10, місто Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, припинивши право власності на цей об`єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та закрити відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зобов`язано Преображенський Собор Української Православної Церкви знести самочинне будівництво - об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1496197932103): овочесховище під літерою «Д», 1991 року побудови, загальною площею 52,8 кв.м., за адресою: вулиця Млинова (до перейменування - Гагаріна), будинок 10, місто Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область. Стягнуто з Преображенського Собору Української Православної Церкви на користь Білоцерківської міської ради 5368 грн. витрат по сплаті судового збору.
На примусове виконання рішення Господарського суду Київської від 16.04.2024 видано два накази від 12.06.2024.
Білоцерківська міська рада звернулась до Господарського суду Київської області в порядку ст. 339 ГПК України зі скаргою від 07.04.2026 (вх. № суду 9690 від 07.04.2026) на дії головного державного виконавця Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни, в якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни про закінчення виконавчого провадження від 30 березня 2026 року, винесену у межах виконавчого провадження №75388391 від 26 червня 2024 року.
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем не було використано всі надані законом права для примусового виконання рішення суду, у зв`язку у чим передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2026 у даній справі подану скаргу прийнято до розгляду. Призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 07.05.2026. Запропоновано головному державному виконавцю Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмилі Анатоліївні до початку розгляду скарги подати до суду матеріали виконавчого провадження № 75388391 для огляду в судовому засіданні та їх копії для залучення до матеріалів справи. Запропоновано головному державному виконавцю Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмилі Анатоліївні до початку розгляду скарги подати до суду письмові пояснення чи заперечення на подану скаргу.
Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання ухвали суду від 16.04.2026 супровідним листом від 28.04.2026 № 93259 (вх. № суду 2365/26 від 04.05.2026) надіслав належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 75388391 та пояснення по суті скарги від 28.04.2026 № 93221 (вх. № суду 2366/26 від 04.05.2026), відповідно до яких ВДВС не погоджується з викладеними у скарзі доводами скаржника, позаяк державним виконавцем після застосування у межах виконавчого провадження № 75388391 усіх передбачених ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» заходів примусового характеру щодо боржника, враховуючи невиконання божником рішення суду, без якого виконання рішення суду є неможливим, винесено постанову від 30.03.2026 про закінчення виконавчого провадження. З огляду на викладене, ВДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги.
Розгляд скарги відкладався.
Білоцерківська міська рада подала письмові пояснення від 19.06.2026 (вх. № суду 10858/26 від 19.06.2026).
Присутній в судовому засідання в режимі відеоконференції представник скаржника повністю підтримав вимоги скарги та просив суд її задовольнити, з мотивів наведених в скарзі.
Представник ВДВС в судове засідання не з`явився, проте в поданих до суду поясненнях по суті скарги від 28.04.2026 № 93221 (вх. № суду 2366/26 від 04.05.2026) ВДВС просив розглянути справу без участі його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив.
Положеннями ч. 2 ст. 342 ГПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи, що неявка представників відповідача та державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 342 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд скарги за відсутності представників відповідача та державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали скарги разом з матеріалами справи в сукупності, заслухавши пояснення представника скаржника присутнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд зазначає таке.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Частина 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція). Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 1 розділу ІХ Інструкції виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Частина 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
За приписами ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Пункт 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Судом встановлено, що постановою Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.06.2024 відкрито виконавче провадження № 75388391 з примусового виконання наказу № 911/3781/23 виданого Господарським судом Київської області 12.06.2024 про зобов`язання Преображенський Собор Української Православної Церкви знести самочинне будівництво - об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1496197932103): овочесховище під літерою «Д», 1991 року побудови, загальною площею 52,8 кв.м., за адресою: вулиця Млинова (до перейменування - Гагаріна), будинок 10, місто Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область. Постановлено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
26.06.2024 державним виконавцем сформовано вимогу № 132909 про зобов`язання боржника на протязі 10 робочих днів знести вищезазначене самочинне будівництво та роз`яснено вимоги ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
26.06.2024 державним виконавцем сформовано виклик керівнику боржника з`явитися до виконавця 10.07.2024 для надання пояснень з приводу виконання рішення суду.
16.07.2024 державним виконавцем сформовано вимогу № 142684 про забезпечення явки на 17.07.2024 представника стягувача з метою проведення перевірки державним виконавцем виконання наказу суду від 12.06.2024.
Актом державного виконавця від 17.07.2024 встановлено, що рішення суду боржником не виконано, а самочинне будівництво не знесено.
19.07.2024 державним виконавцем повторно сформовано вимогу № 146468 про зобов`язання боржника на протязі 10 робочих днів знести вищезазначене самочинне будівництво та роз`яснено вимоги ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
19.07.2024 державним виконавцем сформовано вимогу № 146761 з`явитися сторонам 06.08.2024 з метою проведення перевірки державним виконавцем виконання наказу суду від 12.06.2024.
Актом державного виконавця від 06.08.204 встановлено, що рішення суду боржником не виконано, а самочинне будівництво не знесено.
Постановою державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.08.2024 ВП № 75388391 за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
27.09.2024 державним виконавцем сформовано вимогу сторонам з`явитися 15.10.2024 з метою проведення перевірки державним виконавцем виконання наказу суду від 12.06.2024.
Актом державного виконавця від 15.10.2024 встановлено, що рішення суду боржником не виконано, а самочинне будівництво не знесено.
Постановою державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.10.2024 ВП № 75388391 за повторне невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн.
Актом державного виконавця від 11.02.2025 встановлено, що рішення суду боржником не виконано, а самочинне будівництво не знесено.
13.02.2026 Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено до Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, в якому ВДВС просив притягнути керівника Преображенського собору Української православної церкви до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Постановою державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмилою Анатоліївною від 30.03.2026 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження ВП № 73388391 з примусового виконання наказу № 911/3781/23 виданого Господарським судом Київської області 12.06.2024 про зобов`язання Преображенський Собор Української Православної Церкви знести самочинне будівництво - об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1496197932103): овочесховище під літерою «Д», 1991 року побудови, загальною площею 52,8 кв.м., за адресою: вулиця Млинова (до перейменування - Гагаріна), будинок 10, місто Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, у зв`язку з тим, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника. Боржник рішення суду не виконав, у зв`язку з чим до Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області направлено повідомлення про вчинене боржником кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.
За усталеними висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25.09.2020 у справі № 924/315/17, від 14.04.2021 у справі № 641/1933/19, від 22.12.2021 у справі № 761/26280/17, відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, зумовлює надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішення суду.
Рішенням суду у даній справі, зокрема, зобов`язано Преображенський Собор Української Православної Церкви знести самочинне будівництво - об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1496197932103): овочесховище під літерою «Д», 1991 року побудови, загальною площею 52,8 кв.м., за адресою: вулиця Млинова (до перейменування - Гагаріна), будинок 10, місто Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область.
Оскільки боржник не виконав судове рішення у даній справі, державний виконавець Відділу ДВС в межах виконавчого провадження № 75388391 вчинив дії, передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» а саме: наклав на боржника штраф за невиконання рішення без поважних причин та надіслав органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Разом з тим, вчинення державним виконавцем дій визначених ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», як то, накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.
Хоч судове рішення і зобов`язує саме боржника вчинити певні дії, однак воно не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює таке виконання без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання.
Суд зазначає, що судове рішення у даній справі може бути виконане без участі боржника. Здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру в межах наданих йому повноважень у спосіб, встановлений Законом.
Пунктом 20 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» в разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов`язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування таких витрат. З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов`язкового авансування стягувачем.
Отже, авансування витрат виконавчого провадження є не правом, а обов`язком стягувача. Відтак додаткові витрати, необхідні для забезпечення проведення виконавчих дій, можуть бути здійснені виконавцем виключно за умови їх попереднього авансування стягувачем. Відсутність відповідного авансування витрат із боку стягувача унеможливлює фінансування необхідних заходів виконавчого провадження, що, своєю чергою, позбавляє державного виконавця можливості здійснювати передбачені законом виконавчі дії (в цьому випадку - заходи з знесення самочинного будівництва без участі боржника). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 915/2357/19.
Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 619/562/18 виснував, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що державним виконавцем не надано належних доказів вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду в межах наданих Законом повноважень та доказів неможливості виконання рішення суду без участі боржника, що свідчили б про повноту виконавчих дій.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо, у державного виконавця не було достатніх та обґрунтованих підстав для її винесення, зважаючи на встановлені судом обставини вчинення державним виконавцем недостатнього обсягу виконавчих дій, які були б спрямовані на примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили, зокрема залучення до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.
Відтак, постанова державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни від 30.03.2026 винесена на підставі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчого провадження ВП № 73388391 з примусового виконання наказу № 911/3781/23 є передчасною та безпідставною. Доказів протилежного державною виконавчою службою до матеріалів справи не надано.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
З огляду на зазначене, суд визнає доводи скаржника щодо незаконності дій головного державного виконавця Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни у виконавчому провадженні № 75388391 з примусового виконання наказу № 911/3781/23 виданого Господарським судом Київської області 12.06.2024 про зобов`язання Преображенський Собор Української Православної Церкви знести самочинне будівництво - об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1496197932103): овочесховище під літерою «Д», 1991 року побудови, загальною площею 52,8 кв.м., за адресою: вулиця Млинова (до перейменування - Гагаріна), будинок 10, місто Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, котрі виразились у винесені постанови від 30 березня 2026 року на підставі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим скарга Білоцерківської міської ради від 07.04.2026 (вх. № суду 9690 від 07.04.2026) підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 232-235, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Скаргу Білоцерківської міської ради від 07.04.2026 (вх. № суду 9690 від 07.04.2026) на дії головного державного виконавця Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни задовольнити.
2. Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни про закінчення виконавчого провадження від 30 березня 2026 року, винесену у межах виконавчого провадження №75388391 від 26 червня 2024 року.
Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 1 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали 15.07.2026.
Суддя Ю.В. Подоляк