справа №991/8623/26
провадження №2-з/991/24/26
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
«06» липня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого: Шкодіна Я.В.,
суддів: Задорожної Л.І., Крикливого В.В.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду заяву Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) про забезпечення позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Обставини, якими обґрунтована заява.
Заява обґрунтована тим, що прокурор САП звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Предметом цього позову є прохання прокурора до суду визнати необґрунтованими активи, а саме: квартиру, загальною площею 74,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки «Skoda Kodiaq», 2024 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 ; транспортний засіб марки «Audi Q7», 2022 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 ; квартиру, загальною площею 53,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Також прокурор у позові просить: звернути стягнення в дохід держави на необґрунтований актив: належний ОСОБА_2 - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 871405151101), належний ОСОБА_3 - транспортний засіб марки «Skoda Kodiaq», 2024 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 ; належний ОСОБА_2 - транспортний засіб марки «Audi Q7», 2022 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 ; належний ОСОБА_4 - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1599493951112).
Зазначена позовна заява прокурора обґрунтована тим, що ОСОБА_1 упродовж 2023 по 2024 роки обіймав посади командира ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та заступника командира полку з озброєння - начальника технічної частини 31 окремого ремонтно-відновлювального полку оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а тому був особою, уповноваженою на виконання фкнкцій держави або місцевого самоврядування відповідно до положень пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». Прокурор зазначає, що упродовж 2023-2024 років ОСОБА_1 набув зазначені вище активи на загальну суму 7 615 460,07 грн, щодо яких він прямо та опосередковано вчиняв дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними та які були зареєстровані на пов`язаних з ним осіб: ОСОБА_2 (матір суб`єкта декларування), ОСОБА_3 (співмешканку суб`єкта декларування), ОСОБА_4 (матір співмешканки суб`єкта декларування) за дорученням ОСОБА_1 . Позивач вважає, що усі ці активи є необґрунтованими, оскільки наявна визначена ч.2 ст. 290 ЦПК України різниця між вартістю цих активів та законними доходами ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність у останнього можливості придбати ці активи, як і у пов`язаних з ним осіб, на яких ці активи оформлені.
Підставою для застосування заходів забезпечення позову у цій справі, відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, прокурор зазначає те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову прокурора. Оскільки у цій справі ставиться питання про визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави ряд об`єктів рухомого та нерухомого майна, то, на переконання позивача, співмірним та адекватним є накладення арешту на активи, що є предметом позову. В іншому випадку, як зазначає позивач, не накладення арешту на таке майно утворює ризик того, що ОСОБА_1 та інші відповідачі позбудуться (відчужать) спірні квартири та автомобілі, які на цей час перебувають у їх власності, іншим особам, що утруднить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову прокурора. Крім того, як стверджує позивач, накладення арешту на спірне майно не вплине на майнові права відповідачів, оскільки вони матимуть можливість використовувати це майно упродовж дії заходів забезпечення позову. Крім того, відповідачі мають у власності інші об`єкти нерухомого майна, де зареєстровані їх місця проживання.
Щодо розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення відповідачів.
У своїй заяві прокурор також порушив питання про її розгляд без повідомлення відповідачів, посилаючись на те, що ОСОБА_1 упродовж тривалого часу був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому добре обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства, а отже передбачає наслідки визнання активів необґрунтованими. При цьому, ОСОБА_1 приховує факт того, що саме він набув та користувався спірними активами - квартирами та автомобілями, у своїх поясненнях зазначає, що не має до цих активів прямого зв`язку, підтвердив лише факт наявності родинних та дружніх зв`язків із іншими відповідачами, чим, на переконання позивача, фактично надав недостовірні відомості про набуття ним активів. Вказані обставини, як зазначає прокурор, дають підстави вважати, що у разі повідомлення відповідачів про дату та час розгляду заяви про забезпечення позову, останні, з метою збереження активів, зможуть вжити заходів щодо їхнього відчуження на користь інших осіб та за ціною значно меншою між мінімальна ринкова, що може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.
Частина 5 ст. 153 ЦПК України надає суду право прийняти рішення про розгляд заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, без повідомлення відповідачів, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
Оцінивши доводи прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що ним у достатньому обсязі наведено дані стосовно того, що повідомлення відповідачів про розгляд заяви про забезпечення позову може поставити під загрозу ефективність забезпечення позову, оскільки останні, з метою збереження активів, можуть у короткий строк вжити заходів з їх відчуження на користь інших осіб, з огляду на що, судом прийнято рішення про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення відповідачів.
Позиція учасників у судовому засіданні.
Прокурор САП Марценюк І.О. звернувся до суду із заявою про проведення судового засідання за його відсутності. Заяву про забезпечення позову підтримує, просить її задовольнити та накласти арешт на активи, які є предметом позову. Додатково до заяви долучив відомості про перейменування вулиць у Подільській громаді в рамках дерусифікації.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову за відсутності прокурора без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка суду.
З матеріалів заяви та даних, на які посилається прокурор, ОСОБА_1 упродовж 2023 по 2024 роки обіймав посади командира ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та заступника командира полку з озброєння - начальника технічної частини 31 окремого ремонтно-відновлювального полку оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тобто був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до положень пп. «г» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». Зі змісту заяви, упродовж 2023-2024 років ОСОБА_1 набув активів на загальну суму 7 615 460, 07 грн, щодо яких він прямо та опосередковано вчиняв дії, тотожні за змістом здійснення права розпорядження ними, а саме: квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 994 840 грн, право власності на яку 28 листопада 2023 року зареєстровано на пов`язану особу - ОСОБА_2 (матір суб`єкта декларування); транспортний засіб марки «Skoda Kodiaq», 2024 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , вартістю 1 767 086, 80 грн, право власності на яку 06 червня 2024 року зареєстровано на пов`язану особу - ОСОБА_3 (співмешканку суб`єкта декларування); транспортний засіб марки «Audi Q7», 2022 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , вартістю 1 834 126, 87 грн, право власності на яку 08 серпня 2024 року зареєстровано на пов`язану особу - ОСОБА_2 (матір суб`єкта декларування); квартиру, загальною площею 53,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 помилково зазначено прокурором, що підтверджується п.106 Рішенням міської ради від 27 січня 2016 року та відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно), буд. АДРЕСА_2 , вартістю 1 019 406, 40 грн, право власності на яку 26 листопада 2024 року зареєстровано на пов`язану особу - ОСОБА_4 (матір співмешканки суб`єкта декларування). Тобто, як зазначає прокурор, всі активи ОСОБА_1 набув у власність через пов`язаних із ним осіб (співвідповідачів у справі), які оформили ці активи на себе за дорученням ОСОБА_1 , а він міг прямо та опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Усі ці активи, як зазначає прокурор у заяві, є необґрунтованими, оскільки наявна визначена ч.2 ст. 290 ЦПК України різниця між вартістю цих активів та законними доходами ОСОБА_1 .
Колегія суддів, не надаючи оцінку доведеності тверджень про незаконне набуття активів, яке може бути здійснене під час розгляду позовної заяви по суті, на даному етапі лише констатує належність суб`єкта, до якого може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Свідченням необґрунтованості вказаних у заяві активів, на переконання позивача, є той факт, що упродовж зазначеного вище періоду ОСОБА_1 не мав фінансової можливості придбати ці активи. За наявною у позивача інформацією, розмір законних доходів ОСОБА_1 в 2023-2024 роках дорівнював 1 360 948, 19 грн, а розмір витрат за вказаний період становив 1 410 522,73 грн. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 проживав в 2023-2024 роках спільно з ОСОБА_3 , то, як зазначає позивач, ними також досліджувався її фінансовий стан. З досліджених позивачем відомостей було встановлено, що розмір законних доходів ОСОБА_3 в 2023-2024 роках дорівнював 966 226, 43 грн, при цьому розмір її витрат за вказаний період дорівнював 630 360, 15 грн. Таким чином, позивач прийшов до переконання, що різниця між законними доходами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та вартістю активів становить 7 329 168, 33 грн.
Проаналізувавши доходи і витрати ОСОБА_2 , позивач прийшов до переконання, що її фінансова спроможність придбати спірні квартиру та автомобіль, що є предметом позову, в 2023-2024 роках за рахунок законних доходів викликає обґрунтовані сумніви (доходи - 1 707 575, 84 грн, витрати - 5 593 663, 87 грн, різниця між законними доходами та вартістю активів, за версією позивача, становить - 3 886 088,03 грн).
Проаналізувавши доходи і витрати ОСОБА_4 , позивач прийшов до переконання, що її фінансова спроможність придбати спірну квартиру, яка є предметом позву, в 2024 році за рахунок законних доходів викликає обґрунтовані сумніви (доходи - 667 912, 61 грн, витрати - 1 019 406, 40 грн, різниця між законними доходами та вартістю активу - 351 493, 79 грн).
Крім того, відповідно до змісту заяви та долучених до неї документів, 28 листопада 2023 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого набула у власність квартиру, площею 74,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю - 2 994 840 грн. Водночас, позивач стверджує, що хоч право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , однак фактично її набуття відбулося за дорученням ОСОБА_1 , який міг прямо вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом права розпорядження ним, що підтверджується: особистим проживанням у цій квартирі ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 , в той час коли речі ОСОБА_2 відсутні; ОСОБА_3 здійснювала оплату комунальних послуг за цією адресою в період з 05 січня по 18 листопада 2024 року; ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неодноразово здійснювали оплату товарів неподалік місця знаходження цієї квартири; в мобільному телефоні ОСОБА_1 виявлено фотографії та відеоматеріали, виконані у спірній квартирі; ОСОБА_2 в цей час проживала за іншою адресою та володіла майновими правами на іншу квартиру.
31 травня 2024 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 набула у власність транспортний засіб марки «Skoda Kodiaq», 2024 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , вартістю за договором - 1 690 617 грн. 03 червня 2024 року ОСОБА_1 здійснено зарахування на поточний рахунок ОСОБА_3 коштів у сумі 1 690 617 грн та сплачено комісію в розмірі 5 072 грн. 06 червня 2024 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказаний автомобіль, при цьому сплачено 71 397, 80 грн встановлених законом зборів. Таким чином, за версією позивача, вартість набуття активу становить - 1 767 086, 80 грн. Прокурор у заяві стверджує, що набуття цього активу фактично відбулося за дорученням ОСОБА_1 , що підтверджується: перепискою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо обставин набуття активу, його оплати та реєстрації; присутністю ОСОБА_1 при купівлі автомобіля, внесення ним готівки в касу банку на рахунок ОСОБА_3 , здійснення ним реєстрації автомобіля на ОСОБА_3 та вибір номерних знаків, та відсутністю ОСОБА_3 при всіх цих діях. Зазначене, на переконання позивача, свідчить про намір саме ОСОБА_1 набути право власності та володіти цим активом як власним майном.
05 березня 2024 року ОСОБА_1 організував придбання з аукціону транспортного засобу марки «Audi Q7», 2022 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , та його подальшу доставку в Україну. 05 червня 2024 року ОСОБА_2 видала довіреність на ОСОБА_5 щодо представництва її інтересів з усіх питань стосовно купівлі цього автомобіля. За митне оформлення вказаного активу сплачено митних платежів на загальну суму 435 360 грн. Придбаний ОСОБА_1 автомобіль 21 червня 2024 року був доставлений на територію України. Відповідно до вантажно-митної декларації від 22 червня 2024 року, отримувачем товару зазначено ОСОБА_2 , вартість транспортного засобу з доставкою становила 1 330 745, 81 грн. 08 серпня 2024 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на вказаний автомобіль, при цьому оплатила 68 021, 06 грн встановлених законом зборів. Таким чином, вартість набутого активу становить 1 834 126, 87 грн. Прокурор зазначає, що хоч право власності на цей актив зареєстровано на ОСОБА_2 , однак фактичне набуття активу відбулося за дорученням ОСОБА_6 , що підтверджується: перепискою ОСОБА_1 та особи « ОСОБА_7 », з якої вбачається його ініціатива щодо придбання автомобіля з аукціону та доставку в Україну, подальше його ввезення, розмитнення та ремонт; перепискою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо обставин реєстрації автомобіля та здійснення оплати за ремонт автомобіля саме ОСОБА_1 .
26 листопада 2024 року ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого набула у власність квартиру, площею 53,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю - 1 019 406, 40 грн. Як зазначає позивач, хоч право власності на цей актив зареєстровано на ОСОБА_4 , однак фактично набуття активу відбулося за дорученням ОСОБА_1 , що підтверджується: показаннями ОСОБА_8 (продавця) про те, що покупцем фактично був ОСОБА_1 , який передавав їй кошти за квартиру, однак оформив її на іншу особу; перепискою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з якої вбачається, що саме вони знайшли оголошення про продаж активу, здійснювали спілкування з власником, операції обміну готівки, реєстрацію, організовували проведення ремонтних робіт в квартирі після придбання; перебуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в цій квартирі під час проведення в ній обшуку; відсутністю оплати комунальних послуг за квартиру ОСОБА_4 ; неодноразовим перебуванням ОСОБА_1 в період з 06 лютого по 02 квітня 2025 року у цій квартирі та проведенням ними ремонту; зафіксованими розмовами ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та іншими щодо обставин проведення ремонтних робіт у спірній квартирі.
Позивач стверджує, що проаналізовані ними обставини у своїй сукупності підтверджують намір саме ОСОБА_1 , а не номінальних власників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , набути право власності та володіти цими активами як власним майном, а юридичне оформлення права власності на близьких осіб може свідчити про бажання ОСОБА_1 приховати факт їх придбання через відсутність законних джерел доходів, що свідчить про їх необґрунтованість у відповідності до положень ч.2 ст. 290 ЦПК України.
Зазначені обставини, на переконання суду, дають можливість вважати, що вказані у заяві активи, які, як зазначає прокурор, відповідають предмету позовної вимоги (ціна позову, про забезпечення якого просить заявник, становить 7 329 168, 33 грн), можуть бути визнані необґрунтованими і стягнуті в дохід держави, а тому є правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Також колегія суддів враховує, що прокурором наведені достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв`язку з ризиками відчуження зазначених об`єктів рухомого і нерухомого майна, що, за твердженням прокурора, випливає з фактичних обставин справи (оформлення майна особи, уповноваженої на виконання функцій держави на інших фізичних осіб, приховування факту володіння ним). Отже, колегія суддів погоджується з тим, що виконати рішення за рахунок активів, які є предметом судового розгляду, може бути складно, оскільки, передбачаючи можливість прийняття судом негативного для відповідачів рішення, вони можуть вжити заходів до їх відчуження.
Також колегія суддів зазначає, що вид забезпечення, питання про який ставиться прокурором у заяві, не спричинить порушення прав свобод та інтересів будь-яких осіб, оскільки прокурором не ставиться питання про позбавлення права відповідачів чи інших осіб користуватися майном.
Тобто, заява про забезпечення позову відповідає положенням ЦПК України, при цьому колегія суддів звертає увагу, що питання щодо обґрунтованості викладених у ній доводів вирішуватиметься за результатом розгляду справи, відповідно до вимог ст. 291 ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Однак, в даному випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власники не обмежуються у праві користування майном, а тому відсутні будь-які збитки, пов`язані із забезпеченням позову.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на активи, які є предметом спору, а саме на майно, що на праві власності належить:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , а саме:
-квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 871405151101);
-транспортний засіб (автомобіль) марки та моделі «Audi Q7», 2022 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , а саме:
-транспортний засіб (автомобіль) марки та моделі «Skoda Kodiaq», 2024 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , а саме:
-квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 53,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1599493951112).
Арешт накладається без заборони користування майном.
Копію ухвали про забезпечення позову надіслати заявнику та направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.
Роз`яснити, що, згідно зі ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Повний текст ухвали складено 13 липня 2026 року.
Головуючий Я. Шкодін
Судді Л. Задорожна
В. Крикливий