ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
15 липня 2026 року Справа 160/19926/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області Дунця Олександра Євгенійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
10.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області Дунець О.Є., в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_2 (на підставі постанови ВР України від 01.07.2022 року № 2333-ІХ) щодо не звільнення з посади начальника управління внутрішнього контролю та аудиту Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_2 (на підставі постанови ВР України від 01.07.2022 року № 2333-ІХ) прийняти рішення про звільнення з посади начальника управління внутрішнього контролю та аудиту Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_1 , видавши наказ;
- зобов`язати Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_2 (на підставі постанови ВР України від 01.07.2022 року № 2333-ІХ) провести повний розрахунок при звільненні та видати трудову книжку ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суддя приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як слідує зі змісту статті 123 КАС України подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. При цьому, обов`язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду.
Суддя зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суддя зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Так, позивач просить суд протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення з посади начальника управління внутрішнього контролю та аудиту Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області Сафо Сергія Олеговича.
Оскільки державна служба в органі місцевого самоврядування, у розумінні статті 4 КАС України, є публічною службою, а даний позов стосується питання прийняття та проходження позивачем публічної служби, то строк звернення з даним позовом до суду регулюється частиною 5 статті 122 КАС України - один місяць, обчислення відліку якого розпочинається з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В обумовленому аспекті "день, коли особа дізналася про порушення свого права" - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач 21.04.2025 року електронною поштою та через орган поштовго зв`язку "Нова пошта" направив відповідачу заяву про звільнення його з 23.04.2025 року з займаної посади за угодою сторін згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП України. Однак відповіді за результатами вказаного звернення позивачем отримано не було, позивача звільнено з посади також не було.
Не отримавши відповіді від відповідача, позивач 15.05.2026 року надіслав заяву, в якій просив надіслати на його адресу ВПО розпорядження про припинення його трудового договору з Кремінською міською радою з 23.04.2025 року на підставі його заяви. Однак також відповіді від відповідача не отримав.
Однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Припинення трудового договору за угодою сторін застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за угодою сторін не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
Тобто, про бездіяльність відповідача позивач повинен був дізнатися з дати, з якої він визначив як дату припинення трудового договору 23.04.2025 року.
Крім того, слід зазначити, що статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти в викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
У відповідності до частини першої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Виходячи із аналізу положень вказаного Закону, останнім днем надання (направлення) позивачу відповіді на його звернення від 21.04.2025 року повинно бути 06.06.2025 року, за умови необхідності додаткового вивчення питань викладених у заяві.
Тобто, навіть у випадку розгляду заяви позивача в порядку Закону України "Про звернення громадян", про бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 21.04.2025 року, з урахуванням термінів направлення поштової кореспонденції, позивач повинен був дізнатися не пізніше липня 2025 року.
При цьому, з позовною заявою до суду позивач звернувся засобами поштового зв`язку 06.07.2026 року, тобто через рік після того, як повинен був дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів.
Отже, звернувшись 06.07.2026 року до суду з позовом, позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначивши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
Жодних належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску місячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, позивачем до суду не надано, відповідно судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, позивачем не було подано ані клопотання про поновлення строку, ані доказів поважності причин пропуску такого строку.
Отже, позивачу необхідно надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку.
Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням вищевикладеного, суддя вважає за необхідне адміністративний позов залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області Дунця Олександра Євгенійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви та надати до канцелярії суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).
Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Звернути увагу позивача, що відповідно частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна