ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
10 серпня 2026 року Справа № 160/19926/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області Дунця Олександра Євгенійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
10.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області Дунець О.Є., в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_2 (на підставі постанови ВР України від 01.07.2022 року № 2333-ІХ) щодо не звільнення з посади начальника управління внутрішнього контролю та аудиту Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_2 (на підставі постанови ВР України від 01.07.2022 року № 2333-ІХ) прийняти рішення про звільнення з посади начальника управління внутрішнього контролю та аудиту Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_1 , видавши наказ;
- зобов`язати Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_2 (на підставі постанови ВР України від 01.07.2022 року № 2333-ІХ) провести повний розрахунок при звільненні та видати трудову книжку ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 року адміністративний позов було залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали суду для усунення недоліків, а саме надати до канцелярії суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 року на адресу ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв`язку за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та отримано останнім особисто 29.07.2026 року.
27.07.2026 року на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2026 року від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Згідно довідки начальника відділу управління персоналом Аліни Шевченко від 28.07.2026 року №210 суддя Серьогіна Олена Василівна в період з 27.07.2026 року по 09.08.2026 року перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши подану заяву позивача про поновлення строку звернення до суду суддя зазначає наступне.
В обгрунтування свого клопотання позивач посилається на те, що з квітня 2025 року він вважав, що відповідачем було вирішено питання його звільнення. Крім того, позивач вважає, що в даному випадку наявні ознаки триваючого порушення з боку відповідача.
Однак, суд не приймає вищевказані пояснення позивача та вважає неповажними причини пропуску строку звернення дог суду, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як слідує зі змісту статті 123 КАС України подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. При цьому, обов`язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду.
Суддя зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суддя зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Так, позивач просить суд протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення з посади начальника управління внутрішнього контролю та аудиту Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області Сафо Сергія Олеговича.
Оскільки державна служба в органі місцевого самоврядування, у розумінні статті 4 КАС України, є публічною службою, а даний позов стосується питання прийняття та проходження позивачем публічної служби, то строк звернення з даним позовом до суду регулюється частиною 5 статті 122 КАС України - один місяць, обчислення відліку якого розпочинається з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В обумовленому аспекті "день, коли особа дізналася про порушення свого права" - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач 21.04.2025 року електронною поштою та через орган поштовго зв`язку "Нова пошта" направив відповідачу заяву про звільнення його з 23.04.2025 року з займаної посади за угодою сторін згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП України. Однак відповіді за результатами вказаного звернення позивачем отримано не було, позивача звільнено з посади також не було.
Не отримавши відповіді від відповідача, позивач 15.05.2026 року надіслав заяву, в якій просив надіслати на його адресу ВПО розпорядження про припинення його трудового договору з Кремінською міською радою з 23.04.2025 року на підставі його заяви. Однак також відповіді від відповідача не отримав.
Однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Припинення трудового договору за угодою сторін застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за угодою сторін не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
Тобто, про бездіяльність відповідача позивач повинен був дізнатися з дати, з якої він визначив як дату припинення трудового договору 23.04.2025 року.
Крім того, слід зазначити, що статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти в викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
У відповідності до частини першої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Виходячи із аналізу положень вказаного Закону, останнім днем надання (направлення) позивачу відповіді на його звернення від 21.04.2025 року повинно бути 06.06.2025 року, за умови необхідності додаткового вивчення питань викладених у заяві.
Тобто, навіть у випадку розгляду заяви позивача в порядку Закону України "Про звернення громадян", про бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 21.04.2025 року, з урахуванням термінів направлення поштової кореспонденції, позивач повинен був дізнатися не пізніше липня 2025 року.
Крім того, позивач особисто у своїй заяві підтверджує факт того, що при прийнятті 28.04.2025 року на роботу в Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позивач повідомив нового роботодавця про те, що Кремінська міська рада в порушення ст. 47, 116 КЗпП України не видала розпорядження про його звільнення, не повернула трудову книжку. Тобто, зі слів позивача вбачається, що останній знав про порушення своїх прав 28.04.2025 року.
При цьому, з позовною заявою до суду позивач звернувся засобами поштового зв`язку 06.07.2026 року, тобто через рік після того, як повинен був дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів.
Щодо посилання позивача на те, що відповідачем було вчинено неправомірну бездіяльність, що свідчить про триваюче правопорушення, слід зазначити наступне.
У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 року у справі №810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надала тлумачення, зокрема, поняття "триваючого правопорушення". Так, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.
Водночас, як уже було зазначено вище, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися не пізніше липня 2025 року, не отримавши від відповідача відповіді на заяву від 21.04.2025 року.
Отже, дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя зазначає, що не зняття арешту з земельної ділянки, що розташована в межах території Новоолександрівської сільської ради Братського району Миколаївської області, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0075, не підпадає під ознаки триваючого правопорушення, а тому відсутні підстави вважати, що строк звернення до суду позивачем дотримано.
Суддя зазначає, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд може встановити виключно внаслідок оцінки обставин, повідомлених позивачем, підтверджених належними доказами.
Водночас, причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, повідомлені позивачем у поданому клопотанні, не підтверджені належними та допустимими доказами та не пояснюють тривалу бездіяльність позивача щодо не здійснення захисту своїх прав.
Ураховуючи викладене, суддя дійшла висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області Дунця Олександра Євгенійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Керівника Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області Дунця Олександра Євгенійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію цієї ухвали суду разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна