Справа № 420/21301/26
УХВАЛА
15 липня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» про забезпечення позову в адміністративній справі №420/21301/26, -
ВСТАНОВИВ:
13.07.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області - начальника відділу державного контролю на наземному транспорті Єрмолінського Олександра Валентиновича №ОПШ057093 від 09.06.2026 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.
Також 13.07.2026 року до суду представником позивача було подано заяву про забезпечення позову в адміністративній справі №420/21301/26, в якій він просить суд застосувати заходи забезпечення позову, а саме:
- зупинити дію постанови заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області - начальника відділу державного контролю на наземному транспорті Єрмолінського Олександра Валентиновича № ОПШ57093 від 09.06.2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. - до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням процедури проведення рейдової перевірки, за відсутності складу правопорушення, а також без належного повідомлення Позивача про розгляд справи. Більш того, контролюючий орган проігнорував специфіку господарської діяльності ТОВ «КЛІАР-СІТІ», яке здійснює збирання та вивезення побутових відходів за контейнерною схемою від населення, що робить фізично неможливим оформлення класичних товарно-транспортних накладних (ТТН) чи тахокарт. Зазначені обставини вказують на високу ймовірність задоволення позову та очевидну протиправність дій відповідача. Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі несплати штрафу протягом 15 днів, постанова передається для примусового виконання до органів Державної виконавчої служби (ДВС) або приватних виконавців. На підставі Закону України «Про виконавче провадження», відкриття виконавчого провадження тягне за собою негайне накладення арешту на грошові кошти та банківські рахунки підприємства, а також примусове стягнення суми штрафу та додаткових витрат (виконавчого збору). Позивач є спеціалізованим підприємством, яке забезпечує критично важливу життєдіяльність міста - надання послуг зі збирання, перевезення та захоронення побутових відходів (згідно із Законом України «Про управління відходами»). Блокування або арешт банківських рахунків ТОВ «КЛІАР-СІТІ» навіть на короткий строк призведе до зупинки розрахунків за паливно-мастильні матеріали, неможливості виплати заробітної плати водіям сміттєвозів та операторам, що паралізує процес вивезення сміття. Це створить реальну загрозу санітарно-епідеміологічному благополуччю територіальної громади та мешканців м. Одеси. Зупинення дії постанови є тимчасовим заходом, який не скасовує її остаточно, а лише заморожує її виконання до вирішення спору судом по суті. Вжиття таких заходів не завдасть жодної шкоди державному бюджету чи відповідачу (у разі відмови в позові штраф буде стягнуто пізніше). Водночас, за твердженням позивача, невжиття таких заходів завдасть непоправної шкоди Позивачу та інтересам громади міста через потенційну зупинку комунальних служб.
Дослідивши вказану заяву представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи та керуючись законом.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, за ч.1 ст. 1 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч.1 ст. 12 Закону України №1404-VIII).
Відповідно до п.1 ч.1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, підприємством оскаржується постанова Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області №ОПШ57093 від 09.06.2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.
Водночас, на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову представником заявника не надано доказів прийняття до виконання оскаржуваної постанови органом державної виконавчої служби до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження.
Отже, позивачем не доведено, що станом на час подання заяви про забезпечення позову здійснюється стягнення на підставі оскаржуваної постанови. При цьому, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник самостійно зазначає лише про ймовірність відкриття виконавчого провадження по оскаржуваній постанові.
Тому, на думку суду, позивачем не надано до суду беззаперечних доказів для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а лише зазначено про можливе настання негативних наслідків для підприємства у зв`язку з винесенням оскаржуваної постанови.
Крім того забезпечення позову в адміністративній справі у спосіб, зазначений позивачем у заяві (зупинення дії оскаржуваної у позові постанови Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області №ОПШ57093 від 09.06.2026 року) може свідчити про фактичне вирішення справи до ухвалення у ньому рішення за результатами розгляду справи, що не відповідає завданням правового інституту забезпечення адміністративного позову.
Також суд зазначає, що така умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 19, 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» про забезпечення позову в адміністративній справі №420/21301/26 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.