УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
15 липня 2026 року
м. Київ
справа №380/17032/25
адміністративне провадження №К/990/30948/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1880/5 від 02.07.2025 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Мостиської міської ради Львівської області ОСОБА_1 »;
- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити доступ державному реєстратору Мостиської міської ради Львівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 скасовано та ухвалено постанову про задоволення позову.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з наступного.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені:
- у постанові Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №420/6909/25 щодо правомірності проведення камеральної перевірки державного реєстратора на підставі листів правоохоронних органів та прийшов до необґрунтованих висновків: «…колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність у спірному випадку підстав для здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав за статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV шляхом призначення камеральної перевірки позивача»;
- у постановах Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №320/381/24, від 18.09.2025 у справі №320/11898/24, від 02.07.2025 у справі №320/11900/24, щодо вмотивованості акту перевірки, на підставі якого приймається наказ, а відповідно, вмотивованості наказу та прийшов до необґрунтованих висновків: «З акту незрозуміло в чому суть порушення та якими доказами вона підтверджується, переважна частина акту перевірки містить цитування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV та висновки про порушення державним реєстратором цих норм»;
- у постановах Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №320/381/24 та від 29.08.2022 у справі №160/4731/20 щодо дискреційних повноважень Мін`юсту при виборі виду стягнення за грубі порушення порядку державної реєстрації, зокрема застосування такого заходу відповідальності, як анулювання доступу; пропорційність оскаржуваного наказу з точки зору дискреційних повноважень Міністерства юстиції України та права самостійно, на власний розсуд, приймати рішення щодо того, чи є порушення державного реєстратора грубим.
Окрім того, як на підставу касаційного оскарження скаржник в уточненій касаційній скарзі посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
Витребувати Львівського окружного адміністративного суду справу №380/17032/25.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук