П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
У Х В А Л А
16 липня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/24675/25
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ШИННИЙ ТЕРМІНАЛ" до Головного управління ДПС в Одеській про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
01 липня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла повторно апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на зазначене рішення, яким адміністративний позов задоволено. Також до апеляційної скарги апелянтом надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року апеляційну скаргу у задоволенні клопотання про поновлення строку відмовлено, залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги (подачі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із вмотивованими причинами пропуску та сплати судового збору).
14 липня 2026 року Головне управління ДПС в Одеській області подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване об`єктивною неможливістю сплатити судового збору з огляду на відсутність фінансування та надало квитанцію по сплаті судового збору від 10.07 2026 року в частині - 3328.00 грн Також апелянт просить продовжити строк на виконання по доплаті у розмірі 305.60 грн .
Судом встановлено, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 року первинну апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області повернуто через невиконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 року щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у строк, встановлений судом. Копію ухвали доставлено до кабінету скаржника 11.05.2026 року.
При цьому, вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся 01.07.2026 року, тобто через 52 дні з дати отримання ухвали про повернення апеляційної скарги, що не можна вважати незначним строком.
Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду по справі №640/5955/19 від 04 лютого 2021 року.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на введення воєнного стану в Україні, оскільки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі №990/115/22, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку, а агресія РФ, повітряні тривоги, нестабільна робота державних органів, інтернет зв`язку, документообігу та роботи електронного суду на які посилається апелянт це загальний стан.
Так, Верховний Суд неодноразово в своїх постановах (зокрема, у постановах від 18.01.2024 у справі № 440/15884/21, від 12.09.2024 у справі № 140/26462/23) акцентував увагу на тому, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Щодо посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Велика Палата звернула увагу, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «...підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Відтак, ВП ВС дійшла висновку, що виходячи з принципу «належного урядування» державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
В даному випадку, податковим органом не було надано апеляційному суду належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли останньому подати повторну апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих зволікань.
Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, законом визначені процесуальні строки на апеляційне оскарження судового рішення, після спливу яких вважається, що такий строк пропущений. Відлік такого строку законодавець пов`язує з днем проголошення судового рішення або складення його повного тексту. Водночас, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі № 640/24161/20.
Оскільки апелянтом у заяві про усунення недоліків в частині пропуску строку (інших ніж ті, що вже визнані неповажними) не наведено у клопотанні, поданому на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України..
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 520/5741/22 від 12 березня 2026 року.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 року зі справи "Пономарьов проти України" роз`яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (§ 34 рішення у справ "Перетяка та Шереметьев проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 17160/06 та № 35548/06).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 420/30022/24 від 08 січня 2026 року, № 560/17600/24 від 11 червня 2026 року тощо.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що недоліки визначені ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року не усунуто, а тому апелянту слід відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі п.4 ч.1 ст.299 КАС України.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову апелянту у відкритті провадження у в`язку із пропуском строку звернення до суду і не наведення ним поважних причин для поновлення такого строку, клопотання апелянта про відстрочення сплати (доплати) судового збору також не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 250, 286, 298, 299, 325, 328, 329 КАС України
У Х В А Л И Л А:
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про відстрочення сплати (доплати) судового збору.
Відмовити Головному управлінню ДПС в Одеській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ШИННИЙ ТЕРМІНАЛ" до Головного управління ДПС в Одеській про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту складення судового рішення.
Суддя: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко