УХВАЛА
15 липня 2026 року
м. Київ
справа № 734/320/26
провадження № 61-8573ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 червня 2026 року стягнено із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» 29 420 грн заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту, здійснено розподіл судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 червня 2026 року відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, заявниці надано строк для усунення недоліків скарги, а саме запропоновано сплатити судовий збір в розмірі 3 993,60 грн.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у звільненні заявниці від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, виходив з того, що ОСОБА_1 є відповідачем у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому ні предмет цього спору, ні сама заявниця не можуть підпадати під дію Закону України «Про захист прав споживачів». Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20 (провадження № 11-177апп21).
21 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою, в якій наполягала на тому, що звільнена від сплати судового збору в цій справі, оскільки за встановленим предметом та характером заявлених вимог вона має статус споживача фінансової послуги у спорі, що виник із правовідносин споживчого кредитування, а подана апеляційна скарга безпосередньо пов`язана із захистом прав споживача у спорі споживчого кредитування.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 червня 2026 року визнано неподаною та повернуто заявниці.
Судове рішення мотивовано тим, що недоліки апеляційної скарги не усунуто, судовий збір не сплачено, при цьому ОСОБА_1 раніше наголошувалося, що в цій справі, вона перебуває в статусі відповідачки, а тому на неї не поширюються пільги, передбачені частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
За наведених обставин, враховуючи повторні доводи заявниці, які суд раніше обґрунтовано відхилив, Чернігівський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року.
Скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно не врахував її доводи та не звільнив від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, адже спір виник із договору про надання споживчого кредиту, а ОСОБА_1 є фізичною особою-споживачем фінансової послуги, апеляційна скарга спрямована на захист від стягнення за таким кредитом, при цьому процесуальний статус відповідачки не змінює матеріально-правової природи спору, що підтверджується висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.
Вважає, що фізична особа не втрачає статусу споживача фінансової послуги лише тому, що кредитор першим подав позов до суду.
На переконання ОСОБА_1 апеляційний суд підмінив матеріально-правову природу спору процесуальним статусом сторони, чим позбавив заявницю доступу до апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Серед іншого ОСОБА_1 вказує, що суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу передчасно, оскільки десятиденний строк для усунення недоліків скарги не закінчився на момент повернення скарги.
Просить, в разі, якщо Верховний Суд у цій справі дійде висновку, що сформульований у постановах суду касаційної інстанції формальний підхід підлягає застосуванню і до цієї справи, висновки про що були застосовані апеляційним судом, вирішити питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду в порядку статті 403 ЦПК України.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У частині другій статті 357 ЦПК України вказано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Чернігівський апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 , усуваючи недоліки апеляційної скарги не сплатила судовий збір, повторно наполягає, що звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», на що апеляційний суд вже надав відповідь раніше та відмовив в задоволенні відповідного клопотання, підставно визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув заявниці.
Довід касаційної скарги, що заявниця як споживач фінансової послуги за договором про надання споживчого кредиту, звільнена від сплати судового збору в силу спеціального закону є безпідставним з огляду на таке.
Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20, провадження № 11-177апп21, зазначено, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.
Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду із позовами про захист прав споживачів.
Вказаний висновок застосовано Чернігівським апеляційним судом під час відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», та залишення, в зв`язку з цим, апеляційної скарги без руху.
З огляду на це, ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія
«Кредт-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки є відповідачкою у справі та з вимогами щодо захисту своїх прав як споживача до суду не зверталася.
В контексті наведеного доводи касаційної скарги, що фізична особа не втрачає статусу споживача фінансової послуги лише тому, що кредитор першим подав позов до суду, при цьому апеляційний суд підмінив матеріально-правову природу спору процесуальним статусом сторони, чим позбавив заявницю доступу до апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, є безпідставними, такі міркування суперечать висновкам постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20, провадження № 11-177апп21, які були доречно застосовані Чернігівським апеляційним судом.
Враховуючи наявність правозастосовчих висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у справі № 160/15864/20 щодо застосування статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», підстав для відступу від яких Верховний Суд не встановив, відсутні підстави для задоволенні клопотання про направлення справи № 734/320/26 на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду в порядку статті 403 ЦПК України.
Також Верховний Суд відхиляє довід касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції передчасно повернув апеляційну скаргу, оскільки десятиденний строк для усунення недоліків скарги не закінчився на момент повернення скарги.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 констатує, що 21 червня 2026 року вона подала заяву на виконання ухвали від 17 червня 2026 року, у якій повторно обґрунтувала, що спір виник із договору про надання споживчого кредиту; вона є фізичною особою-споживачем фінансової послуги; апеляційна скарга спрямована на захист від стягнення за таким кредитом; процесуальний статус відповідача не змінює матеріально-правової природи спору; а правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц підтверджує застосування спеціальної пільги споживача на наступних стадіях цивільного процесу.
Проте, відповідно до частини другої статті 359 ЦПК України питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 цього Кодексу.
Враховуючи, що документи на усунення недоліків апеляційної скарги подані ОСОБА_1 21 червня 2026 року, а ухвала оскаржувана Чернігівського апеляційного суду винесена 24 червня 2026 року, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції передчасно повернув апеляційну скаргу.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A,
№ 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 1 частини другої та частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк