Справа №:755/11119/26
Провадження №: 2-з/755/146/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" липня 2026 р. місто Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поповченко Юлія Володимирівна, про визнання заповіту (правочину) недійсним,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Морозова М.В., звернуся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забепече6ння позову до пред`явлення до суду позову ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поповчено Юлія Володимирівна, про визнання заповіту (правочину) недійсним.
Обираючи вид забезпення позову, заявник ОСОБА_5 просить накласти арешт на 89/100 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлії Миколаївні та будь-яким іншим нотаріусам видавати свідоцтва про право на спадщину щодо 89/100 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_6 , до вирішення судкового спору по суті.
Вивчивши матеріали поданої до суду заяви про забезпечення позову на предмет дотримання заявником правил підсудності, суддя приходить до наступних висновків.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (частини 1, 2 статті 2 ЦПК України)
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Разом з тим, згідно положень п. 1 ч.1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходження предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року - кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 27-30 ЦПК).
Пунктом 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року № 3 передбачено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 726/2102/16-ц.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, заявник наголошує про намір звернутися до суду з позовом щодо оспорювання правочину, який укладено за життя спадкодавцем ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стосується об`єкту нерухомого майна, який входить до складу спадщини, а саме - 89/100 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально розташований в межах Деснянського району міста Києва.
Таким чином, у відповідності до ст. ст. 27-30 ЦПК України та обраного виду забезпечення позову розгляд цієї заяви не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Дніпровського районного суду м. Києва.
У зв`язку з викладеним та враховуючи положення ст. 30 ЦПК України, дана заява повинна пред`явлена за правилами виключної підсудності, визначеним ч. 1 ст. 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням майна.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене суддя доходить висновку про відсутність підстав для розгляду заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Морозов М.В., про забезпечення позову, яка подана до відкриття провадження у цивільній справі, оскільки за предметом позову, який має намір подати заявник до суду цей спір підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто за місцем знаходженням об`єкта нерухомого майна, і розташованого в Деснянському районі міста Києва, тому заяву необхідно передати за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.
Керуючись статтями 2, 4, 31, 15, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поповченко Юлія Володимирівна, про визнання заповіту (правочину) недійсним, передати за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва для подальшого розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.
Суддя: