УХВАЛА
20 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/3818/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі
за первісним позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»
до Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича
про стягнення 58 346,12 грн,
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича
до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»
про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
31.05.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 (повний текст складено 11.05.2026) у справі № 904/3818/25.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2026, зокрема вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із наданням скаржникові строку, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення йому цієї ухвали, для усунення зазначених в ній недоліків шляхом надання доказу сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 9 689,60 грн у встановленому порядку.
29.06.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича про звільнення або відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 904/3818/25, обґрунтоване скрутним матеріальним станом та обмеженим розміром щомісячного доходу, який складається з пенсії у розмірі 5644,07 грн, оскільки підприємницька діяльність припинена із 16.03.2024. Заявник зазначає, що не ухиляється від виконання процесуального обов`язку щодо сплати судового збору, а лише просить суд відстрочити його сплату до ухвалення рішення за результатами касаційного перегляду справи, оскільки сплата зазначеної суми судового збору фактично позбавить заявника можливості забезпечувати свої першочергові життєві потреби та призведе до істотного погіршення його матеріального становища.
Окрім цього, заявник зазначає, що на його фінансовий стан вплинула тяжка сімейна втрата сина, який загинув у лютому 2026 під час виконання військового обов`язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України.
В підтвердження вказаних обґрунтувань заявник подав документи, що підтверджують нарахування пенсії та копію свідоцтва про смерть, а також посилання на відкриті джерела, оскільки документи із військової частини ще перебувають у процесі оформлення.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б)батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, п. 25, Серія А №11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року).
Право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах "Голдер проти Сполученого Королівства" [Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А №18, "Пономаренко проти України" [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, "Мацюк проти України" [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та "Кузьменко проти України" [Kuzmenko v. Ukraine], заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017).
З урахуванням частини першої статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання її тлумачення і застосування, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин 1, 3 статті 124 Конституції України та частини першої статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів під час здійснення правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".
Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
Отже, вирішуючи питання про звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, Суд зобов`язаний дослідити та оцінити подані заявником докази його майнового стану і встановити, чи становить визначений законом розмір збору непропорційний та непосильний тягар, який фактично позбавляє особу можливості реалізувати право на доступ до суду.
Розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на те, що скаржником не підтверджено належним чином, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. Виписки банку, копія пенсійного посвідчення не підтверджують неможливість сплати судового збору за касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень та те, що розмір судового збору за касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, оскільки не виключена можливість отримання скаржником у 2025 році інших видів доходів.
Проте, з урахуванням наведених заявником обставин, що впливають на його майновий стан, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича про відстрочення сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини третьої статті 174 ГПК України касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича вважається поданою у день первинного її подання та приймається до розгляду у зв`язку з усуненням скаржником її недоліків.
Відповідно до положень частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За змістом частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича було подано 31.05.2026 в межах двадцятиденного строку з дня складення повного тексту рішення апеляційного суду (11.05.2026), заявником строк на касаційне оскарження постанови пропущено не було, тому викладене у скарзі клопотання про поновлення вказаного строку безпідставне та залишається без розгляду.
Беручи до уваги викладене заявником обґрунтування оскарження судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича відповідають вимогам статей 287-291 ГПК України, є достатніми для відкриття касаційного провадження та відповідно до частини третьої статті 301 ГПК України підлягають розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287-291, 294, 301 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі № 904/3818/25.
2. Призначити розгляд справи у судовому засіданні 15 вересня 2026 року об 11:20 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 332.
3. Надати учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи до 06.08.2026 з урахуванням положень статті 42 ГПК України.
4. Клопотання Фізичної особи-підприємця Куліша Олександра Павловича про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 904/3818/25 задовольнити.
5. Відстрочити Фізичній особі-підприємцю Кулішу Олександру Павловичу сплату судового збору у розмірі 9 689,60 грн за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі № 904/3818/25 до ухвалення судового рішення у справі.
6. Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов`язковою.
7. Витребувати з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/3818/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ