УХВАЛА
20 липня 2026 року
м. Київ
справа № 761/27649/25
провадження № 61-9115ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.
розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня
2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) про стягнення моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ГУ ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 16 березня 2026 року ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року відмовлено, з підстав передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
07 липня 2026 року через підсистему Електронний суд представник ГУ ДПС
у м. Києві - Ковальчук К. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі № 761/27649/25.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження,
з огляду на не усунення недоліків апеляційної скарги зазначених в ухвалі
від 14 квітня 2026 року.
Зазначила, що апеляційним судом застосовано надмірно формальний підхід щодо розгляду питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки не враховано особливості діяльності державного органу, пов`язані із проходженням бюджетних процедур та здійсненням платежів через органи державної казначейської служби України, що можуть впливати на строки виконання окремих процедур.
З огляду на зазначене, заявник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, а ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до безпідставного обмеження права скаржника на апеляційний перегляд судового рішення.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів
з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).
Аналіз ЄДРСР свідчить, що повний текст рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року не містить відмітки про дату складення повного тексту, відтак останнім днем на апеляційне оскарження було
12 лютого 2026 року.
Водночас, апеляційним судом встановлено, що відповідно до довідки про доставку електронного листа, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року було доставлено засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти ГУ ДПС у м. Києві - 09 лютого 2026 року, однак апеляційна скарга подана 16 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
У відповідності до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення визначених строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою
в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року визнано неповажними, а апеляційну скаргу - залишено без руху.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані заявником обставини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення не свідчать про поважність причин пропуску строку, оскільки не підтвердженні належними та допустимих доказами. З огляду на зазначене, судом запропоновано заявнику, крім іншого, усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС у м. Києві та його представника в підсистемі Електронний суд ЄСІКС - 16 квітня 2026 року.
Проте, станом на 28 травня 2026 року недоліки апеляційної скарги ГУ ДПС
у м. Києві усунені не були, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року із зазначенням поважних причин пропуску строку до апеляційного суду заявником не подано.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України
суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження
у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву
про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявником не виконано вимоги ухвали від 14 квітня 2026 року, недоліки апеляційної скарги не усунено, а тому апеляційна скарга вважається такою, що подана із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції надав заявнику достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема для подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням поважних причин пропуску такого строку і наданням доказів на їх підтвердження. Втім, заявником не було надано суду належних доказів поважності причин пропуску процесуального строку, не вказано обставин, які об`єктивно перешкоджали останньому подати апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих зволікань.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який встановивши, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, наведені причини пропуску цього строку визнані неповажними,
а заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин та наданням доказів на підтвердження цих обставин заявником не подано, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною четвертою
статті 357 та пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 січня
2025 року в справі № 686/11230/22, де суд вирішуючи питання дотримання апеляційним судом вимог процесуального законодавства під час постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав того, що відповідач недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 08 квітня 2024 року, повністю не усунула, клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2024 року
з зазначенням причин пропуску строку апелянт не заявила, зазначив про те, що, встановивши, що оскаржене рішення суду першої інстанції було ухвалено 14 лютого 2024 року, повний текст рішення складено судом 28 лютого 2024 року, останнім днем строку для подачі апеляційної скарги на рішення суду було 29 березня 2024 року, тоді як із апеляційною скаргою ОСОБА_2 звернулася 01 квітня 2024 року, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не заявляла, а також врахувавши те, що заявник не усунула недоліки апеляційної скарги у строк, зазначений
в ухвалі апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження
з підстав, передбачених частиною четвертою статті 357 ЦПК України.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням
у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення від 14 жовтня 2003 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку
про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою,
а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк