Справа № 489/6540/26
Провадження №2-з/489/25/26
УХВАЛА
про забезпечення позову
21 липня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Микульшиної Г.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , поданої її представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,
встановив:
17.07.2026 позивач через представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування позову посилалась, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін - ОСОБА_4 .
З метою реалізації своїх спадкових прав позивач звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко Ольги Олегівни із заявою про прийняття спадщини, результатом чого стало заведення спадкової справи.
При цьому позивачу стало відомо, що існує заповіт від імені її покійної матері ОСОБА_4 , посвідчений 26.07.2024 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською Катериною Тарасівною, яким її мати як спадкодавиця розпорядилася належним їй майном на користь обох сторін, проте розподіл часток спадкового майна є непропорційним (більшу та найціннішу частину майна заповідано ОСОБА_3 ).
Позивач зазначає, що до моменту відкриття спадкової справи їй не було відомо про існування вказаного заповіту. Наявність цього правочину викликає обґрунтовані сумніви у позивача щодо його дійсності через абсолютну невідповідність внутрішній волі померлої та через грубі порушення процедури його складання і посвідчення, зумовлені тяжким станом здоров`я спадкодавиці.
Зокрема, ОСОБА_4 протягом кількох років перед смертю перебувала у критичному стані здоров`я, перенесла два гострі порушення мозкового кровообігу (інсульти): перший - у 2022 році, другий (вкрай тяжкий) - у червні 2024 року (напередодні посвідчення заповіту).
Внаслідок ускладнень від перенесених хвороб спадкодавиця була повністю паралізована, прикута до ліжка, втратила мовну функцію та здатність до самообслуговування. Через ураження головного мозку в неї виникли стійкі когнітивні розлади, через які вона втратила здатність критично мислити, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На прохання позивача, яка на той момент перебувала за кордоном, було навіть укладено Договір про надання соціальних послуг для ОСОБА_4 , замовником яких виступила ОСОБА_5 , а виконавцем - ФОП ОСОБА_6 . Цей договір підтверджує постійну потребу померлої у сторонньому паліативному догляді.
Оскільки спадкодавиця не розмовляла та не реагувала на зовнішні подразники, нотаріус об`єктивно не мала можливості встановити її дійсну внутрішню волю та роз`яснити їй наслідки вчинюваної нотаріальної дії, що є прямим порушенням ч. 2 ст. 1248 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Більш того, такі фізичні вади об`єктивно перешкоджали спадкодавиці висловити свою волю й на намір складання заповіту, якби такий намір в неї був.
Посилаючись на викладене позивач визнати заповіт від імені її покійної матері ОСОБА_4 , посвідчений 26.07.2024 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською Катериною Тарасівною - недійсним.
Також 20.07.2026 до позовної заяви позивачем долучено заяву про забезпечення позову, відповідно до якої вона, посилаючись на аналогічні обставини, просить суд:
-заборонити приватному нотаріусу Хоменко Ользі Олегівні та будь-яким іншим нотаріусам України видавати свідоцтво про право на спадщину (рухоме та нерухоме майно) після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_3 або інших осіб на підставі заповіту від 26.07.2024, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською Катериною Тарасівною, за реєстровим № 75111887 (у нотаріуса спадкова справа № 3/2026) до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвалою суду від 21.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено її розгляд у підготовчому судовому засіданні на 29.09.2026 на 14:30 год., враховуючи навантаження суду та перебування головуючої у плановій відпустці з 07.09.2026 по 25.09.2026.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом частини 3 статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, тощо.
Частина 8 статті 153 ЦПК України передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову.
Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення позивача, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Слід також зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 18.10.2021 у справі № 910/7029/21 зазначив, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Верховний суд у постанові від 29.09.2021 у справі №638/5084/20 наголосив, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі у приватного нотаріуса ММНО Хоменко О.О. заведена спадкова справа № 3/2026 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, з матеріалів позову вбачається, що у провадженні приватного нотаріуса перебуває спадкова справа, у межах якої відповідач може отримати свідоцтво про право на спадщину, при цьому строк для його видачі вже сплинув. За таких обставин існує реальна загроза того, що до вирішення спору по суті відповідач оформить спадкові права на спірне майно, що у подальшому може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Суд вважає, що заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони нотаріусу вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину є обґрунтованим, співмірним заявленим вимогам та спрямованим на збереження існуючого стану до вирішення спору.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
Заборонити приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко Ользі Олегівні та будь-яким іншим нотаріусам України видавати свідоцтво про право на спадщину (на рухоме та нерухоме майно) після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_3 або інших осіб на підставі заповіту від 26.07.2024, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською Катериною Тарасівною, за реєстровим № 75111887 (у нотаріуса спадкова справа № 3/2026) до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Копію ухвали направити сторонам у справі та ПН ММНО Ягужинській К.Т. - для відома, а третій особі ПН ММНО Хоменко О.О. - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП не встановлено, адреса: АДРЕСА_2 .
третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко Ольга Олегівна, адреса: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 74;
третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинська Катерина Тарасівна, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 31.
Повний текст ухвали складено 21.07.2026.
Суддя Г.А. Микульшина