УХВАЛА
м. Вінниця
21 липня 2026 р. Справа № 120/10070/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
В межах цієї справи позивачем заявлено такі вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у наданні з 01.05.2025 позивачеві пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених ст. 6 закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити позивачеві з 01.05.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціaльний захист».
Ухвалою від 08.07.2026 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин його пропуску, або ж уточнення позовних вимог в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою 07.04.2026 про нарахування та виплату пільг на оплату житлово-комунальних послуг з дати припинення. Відповідач листом від 11.05.2026 № 14360-12388/С-02/8-0200/26 повідомив про відсутність підстав для виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, та відмовив у їх призначенні.
Відтак представник позивача вважає, що після отримання листа - відповіді від 11.05.2026 про відмову у здійсненні нарахування та виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг згідно із ст. 6 Закону України 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» з моменту припинення їх надання та не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом в межах шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого чинним законодавством.
Розглянувши подану представником позивача заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зважаю на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Звертаю увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 зазначив, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересі;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відповідно до положень Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на виплату житлових субсидій та пільг громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1404, Головні управління Пенсійного фонду України щомісяця до 25 числа розраховують суми пільг за поточний місяць.
Фонд перераховує бюджетні кошти на виплату пільг: на рахунки пільговиків, відкриті в уповноважених банках, - до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано пільги; через виплатні об`єкти - до 25 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано пільги, згідно з графіком виплати пенсії та грошової допомоги одержувачам.
Отже, спірна соціальна виплата має щомісячний характер і про припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше моменту неотримання/отримання вперше такої доплати у межах спірного періоду.
Відтак, повторно звертаю увагу представника позивача, що про факт припинення нарахування та виплати з 01.05.2025 соціальної пільги за користування комунальними послугами позивачу не могло не бути відомо з моменту її неотримання за травень 2025 року.
Щодо доводів позивача про те, що перебіг строку звернення до суду розпочався від дня отримання листа-відповіді від відповідача, то варто зазначити, що отримання позивачем листа-відповіді від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач мав дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Такі висновки вказані Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Водночас доказів вчинення будь-яких дій до квітня 2026 року з метою з`ясування причин припинення виплати пільги, її розміру складових позивачем не надано.
Окрім цього, звертаю увагу представника позивача, що отримання листа-відповіді позивачем про відсутність підстав для виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг жодним чином не впливає на момент коли позивач у цій справі повинен був дізнатися про порушення свої прав.
Слід зауважити, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, спірна соціальна виплата має щомісячний характер і про припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше дня виплати у межах спірного періоду, а тому, на вказані правовідносини поширюються строки звернення до суду, встановлені частиною 2 статті 122 КАС.
Також звертаю увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Крім цього, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судом пропущеного строку.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, а отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Однак у заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача не повідомив жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду і не долучив докази поважності причин його пропуску.
Натомість, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №200/422/24, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, від 11.02.2025 у справі №160/6064/24, від 18.02.2025 у справі №160/15379/24.
З урахуванням викладених норм права та з огляду на те, що позивач просить відновити виплату спірної пільги з 01.05.2025, а з цим позовом звернувся лише 01.07.2026, та беручи до уваги щомісячний характер пільги, обізнаність позивача про розмір пільги залежно від сезону, об`єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі, доходжу висновку, що позивач звернувся з адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог за період з 01.05.2025 по 31.12.2025 (поза межами шести місяців до звернення до суду), та не надав належного обґрунтування і доказів щодо причин пропуску строк звернення до адміністративного суду.
Встановлення процесуальних строків законом та перевірка їх дотримання сторонами судом передбачено з метою дисциплінування учасників судового процесу, належного та своєчасного користування ними своїми процесуальними правами та обов`язками.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №804/6158/17.
За таких обставин слід дійти висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а заява про поновлення строку звернення до суду не містить поважних причин для поновлення такого строку, а тому така задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Тому, з метою забезпечення реалізації права позивача на доступ до правосуддя та недопущення порушення права особи на звернення до суду, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне надати позивачу можливість подати обґрунтоване клопотання із зазначенням інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, в разі існування таких, або додаткових доказів, які б свідчили про неможливість вчасно звернутися до суду з позовом через поважні причини, або ж уточнити позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення до суду, в зв`язку з чим слід продовжити позивачу строк виконання ухвали суду від 08.07.2026.
Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишити без задоволення.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Продовжити позивачу процесуальний строк для виконання ухвали суду від 08.07.2026 року на 5 днів.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна