ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
21 липня 2026 року Справа № 160/20735/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
16.07.2026 року (14.07.2026 року направлено засобами поштового зв`язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 18 червня 2025 року по 10 липня 2025 року (день звільнення) грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом 3, 4, 5, множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 10 липня 2025 року (день звільнення) грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не підготовки та не направленні до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки, на ім`я ОСОБА_1 , про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для перерахунку позивачу пенсії з дня її призначення;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 підготувати та направити до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки, на ім`я ОСОБА_1 , про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для перерахунку позивачу пенсії з дня її призначення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військової частини НОМЕР_1 . Після звільнення з військової служби позивач встановив, що відповідачем при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 10 липня 2025 року застосовано розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня відповідного календарного року. Представник позивача вказала, що внаслідок застосування відповідачем неправильної розрахункової величини було занижено розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, що, у свою чергу, вплинуло на розмір інших складових грошового забезпечення позивача, зокрема грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії. Крім того, представник позивача зазначила, що відповідачем не було підготовлено та направлено до уповноваженого органу оновлений грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення і премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, необхідні для призначення (перерахунку) пенсії позивача відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На думку представника позивача, такі дії та бездіяльність військової частини НОМЕР_1 є протиправними, оскільки суперечать вимогам статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положенням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та правовим висновкам Верховного Суду щодо необхідності застосування при визначенні посадових окладів та окладів за військовими званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 17.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.
Разом із позовною заявою представником позивача до суду подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій представник зазначила, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з неналежним нарахуванням та виплатою ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 10 липня 2025 року (день звільнення з військової служби). Представник позивача вказала, що відповідно до частини першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, до 19 липня 2022 року законодавством не було встановлено обмеження будь-яким строком права працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Зазначила, що Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, були внесені зміни до статті 233 КЗпП України, якими встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Разом із тим, представник позивача наголосила, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у цій же справі, положення статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ застосовуються лише до правовідносин, які виникли після набрання чинності зазначеними змінами. Крім того, представник позивача посилалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23, в якій зазначено, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять спеціального врегулювання строків звернення до адміністративного суду у справах щодо стягнення належного грошового забезпечення осіб, які проходять (проходили) публічну службу, у зв`язку з чим підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України. Також представник позивача зазначила, що Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 сформував правовий висновок щодо застосування строків звернення до суду у спорах про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відповідно до якого у разі виникнення правовідносин під час дії попередньої редакції статті 233 КЗпП України застосуванню підлягають положення, чинні на момент виникнення таких правовідносин. Представник позивача також вказала, що ОСОБА_1 не отримував письмового повідомлення про застосовану відповідачем розрахункову величину при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням, а також не мав об`єктивних підстав сумніватися у правильності проведення відповідачем розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби. За твердженням представника позивача, лише після отримання відповіді відповідача на адвокатський запит йому стало відомо про те, що при нарахуванні грошового забезпечення було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн., що призвело до порушення його майнових прав. Крім того, представник позивача послалась на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення частини першої статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду у справах про стягнення заробітної плати та інших належних виплат, оскільки таке обмеження фактично звужує зміст і обсяг конституційних прав, гарантованих статтями 43 та 55 Конституції України. У зв`язку з наведеним представник позивача просила суд поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду, оскільки пропуск такого строку, на її думку, зумовлений об`єктивними причинами, а саме відсутністю інформації про неправильне застосування відповідачем розрахункової величини при нарахуванні грошового забезпечення та встановленням факту порушення права лише після отримання відповідної інформації від відповідача.
Оцінюючи доводи представника позивача щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Разом з тим, у спорах щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців питання визначення строку звернення до суду має вирішуватися з урахуванням спеціального правового регулювання трудових правовідносин, оскільки грошове забезпечення військовослужбовця за своєю правовою природою є винагородою за виконання службових обов`язків та належить до гарантій оплати праці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що положення статті 122 КАС України не містять спеціального регулювання строків звернення до адміністративного суду у спорах щодо стягнення належних особам, які перебувають на публічній службі, виплат у разі порушення законодавства про оплату праці. У такому випадку підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, статтю 233 КЗпП України було змінено та встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, сформував правовий висновок, відповідно до якого положення частини першої статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX застосовуються лише до правовідносин, які виникли після набрання чинності цими змінами.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 зазначив, що у випадку триваючих правовідносин, які виникли до 19.07.2022 та продовжувалися після цієї дати, застосуванню підлягає правове регулювання, чинне на відповідний період виникнення таких правовідносин.
Разом з тим, суд звертає увагу, що початок перебігу строку звернення до суду у спорах щодо виплати грошового забезпечення не може автоматично пов`язуватися лише з датою здійснення відповідної виплати.
Верховний Суд у постановах від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, від 29.01.2026 у справі №380/14780/24 та від 04.02.2026 у справі №240/16103/24 сформував правову позицію, згідно з якою перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа отримала достовірну та документально підтверджену інформацію щодо розміру, складових та порядку обчислення виплаченого їй грошового забезпечення.
Сам факт отримання військовослужбовцем щомісячного грошового забезпечення не свідчить про те, що особа мала реальну можливість встановити правильність проведених розрахунків, оскільки визначення посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення здійснюється із застосуванням спеціальних нормативно-правових актів, положення яких не є очевидними для особи без відповідного документального підтвердження.
Суд також враховує положення статті 110 КЗпП України, відповідно до якої при кожній виплаті заробітної плати роботодавець зобов`язаний повідомити працівника про загальну суму заробітної плати з розшифруванням за видами виплат, розміри та підстави відрахувань, а також суму, що підлягає виплаті.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем до моменту звернення позивача із адвокатськими запитами було надано йому інформацію щодо застосованої розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, а також документів, які б дозволяли самостійно встановити можливе порушення його права.
Як встановлено судом, спірні правовідносини виникли у період з 20.05.2023 по 10.07.2025, тобто у період проходження позивачем військової служби та до дня його виключення зі списків особового складу військової частини.
При цьому, лише після отримання відповіді військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2026 №434 на адвокатський запит представника позивача останньому стало відомо, що при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач застосовував розрахункову величину у розмірі 1762 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023.
Таким чином, саме з моменту отримання зазначеної відповіді позивач отримав достовірну інформацію щодо порядку формування його грошового забезпечення та можливого порушення права на належний розмір виплат.
За таких обставин суд доходить висновку, що звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом здійснено у межах строку звернення до адміністративного суду, оскільки перебіг такого строку пов`язаний із моментом отримання ним документально підтвердженої інформації про застосований порядок розрахунку грошового забезпечення.
Водночас, навіть у разі висновку суду про пропуск строку звернення до адміністративного суду, наведені представником позивача причини такого пропуску є поважними.
Позивач об`єктивно не мав можливості самостійно визначити неправильність проведених відповідачем розрахунків, оскільки не володів інформацією про застосовану відповідачем розрахункову величину та порядок визначення складових грошового забезпечення.
Застосування процесуальних строків не може здійснюватися таким чином, щоб позбавити особу можливості реалізувати право на судовий захист, гарантоване статтями 8, 43 та 55 Конституції України.
У цьому контексті суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Іліан проти Туреччини» та «Bellet v. France», відповідно до якої право доступу до суду має бути практичним та ефективним, а застосування процесуальних обмежень не повинно призводити до надмірного формалізму та непропорційного обмеження права особи на судовий захист.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, прошу, причини пропуску строку звернення позивача з даною позовною заявою до адміністративного суду визнати поважними, пропущений процесуальний строк звернення до суду - поновити.
При вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до розгляду суд виходить з такого.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом норм ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Пунктом ч. 4 ст. 12 цього Кодексу визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Поряд з цим, згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Також нормами ч. 2 і 3 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд вважає, що подана до суду позивачем позовна заява підлягає до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
З матеріалів адміністративного позову порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Керуючись статтями 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.
Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та відкрити провадження в адміністративній справі.
Призначити справу до розгляду в порядку 20 серпня 2026 року за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 1.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею С. В. Прудником.
Витребувати у військової частини НОМЕР_1 :
- довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 року по 10.07.2025 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат);
- інформацію щодо застосованої розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період з 20.05.2023 року по 10.07.2025 року, із зазначенням нормативно-правового обґрунтування її застосування;
- розрахунки грошового забезпечення позивача за кожний місяць періоду з 20.05.2023 року по 10.07.2025 року із зазначенням тарифного розряду, тарифного коефіцієнта, розміру прожиткового мінімуму або іншої розрахункової величини, яка використовувалась при нарахуванні;
- копії карток особового рахунку (розрахункових листів) військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 року по 10.07.2025 року;
- копії наказів командира військової частини щодо встановлення позивачу посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, доплат, премій та інших складових грошового забезпечення за спірний період;
- інформацію про те, чи здійснювався військовою частиною перерахунок грошового забезпечення позивача після набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, із наданням відповідних підтверджуючих документів (у разі здійснення такого перерахунку);
- копію розрахунку остаточного грошового забезпечення при звільненні позивача з військової служби та виключенні його зі списків особового складу військової частини.
Витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 20 серпня 2026 року.
Суд попереджає військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
В разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).
Роз`яснити відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник