Унікальний номер справи 757/1640/23-ц
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14400/2026
Головуючий у суді першої інстанції І. В. Григоренко
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
У Х В А Л А
20 липня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., вирішив питання щодо дотримання вимог статей 354, 356 ЦПК України апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов Олександр Віталійович, про визнання недійсним договору,
у с т а н о в и в :
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 направила на офіційну електронну адресу Київського апеляційного суду 03 липня 2026 року апеляційну скаргу скаргу з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України, який просить поновити посилаючись на те, що копію оскаржуваного рішення вона отримала лише 14 листопада 2025 року.
Крім того, 08 липня 2026 року ОСОБА_1 направила засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2025 року із заявою про поновлення строку на його апеляційне оскарження, вказуючи на те, що такий строк було пропущено через отримання нею рішення від 30.06.2025 лише 14.11.2025.
Дослідивши зміст апеляційних скарг, поданих ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2025 року у електронній і паперовій формах, які є ідентичними за формою, змістом та доводами оскарження, суд дійшов висновку, що вказані вище апеляційні скарги позивача слід вважати однією апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2025 року.
Проте апеляційне провадження не може бути відкрите Київським апеляційним судом з огляду на наступне.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, 30 червня 2025 року за результатами розгляду справи судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року складено 15 липня 2025 року.
Відтак, з урахуванням вимог ст. 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження рішення суду, у даному випадку, слід обчислювати з наступного дня складення повного судового рішення, а саме з 16.07.2025.
Таким чином, останнім днем на подання апеляційної скарги на рішення суду від 30.06.2025 у межах строку, встановленого ст. 354 ЦПК України, було 14 серпня 2025 року.
У заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2025 року позивач вказує на те, що копію оскаржуваного рішення була отримана нею 14 листопада 2025 року. Відтак ОСОБА_1 , з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, мала право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішеня суду у разі подання нею апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення позивачу повного рішення суду, тобто у строк до 15.12.2025, а подана 03.07.2026 і 08.07.2026.
Апеляційний суд вважає, що наведене позивачем обгрунтування не може слугувати підставою для поновлення позивачу пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, з огляду на таке.
Так, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Частиною 1 статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та зазначення доказів на підтвердження таких причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення скарги стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, що не залежать від волі особи.
Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Саме на скаржника покладено обов`язок доведення наявності в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Із матеріалів справи вбачається, що вперше позивачем було подано апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2025 року - 22 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України. У заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду позивач просила поновити їй такий строк, вказуючи на те, що копію оскаржуваного рішення було отримано нею 14.11.2025.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного судуд м. Києва від 30 червня 2025 року було повернуто позивачу, оскільки подана нею апеляційна скарга на офіційну електронну адресу суду не містила ЕЦП.
Повторно ОСОБА_1 подала апеляційцну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року вже у липні 2026 року (03.07.2026 та 08.07.2026), тобто з пропуском строку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу подано з пропуском тридцятиденного строку з дня, коли позивач отримала копію рішення суду від 30.06.2025 (дата отримання рішення суду 14.11.2025)
У заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 як на поважну причину пропуску цього строку вказує на отримання нею копії рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2025 лише 14.11.2025. При цьому позивач не зазначає жодних причин, що перешкоджали подати їй апеляційну скаргу на рішення суду у строк до 14.12.2025, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, тобто протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2025.
Отже, у даній справі обставини, які б створили об`єктивні перешкоди для вчинення процесуальних дій позивачем для подання апеляційної скарги на рішення суду від 30.06.2025 у строк, визначений п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, тобто до 14.12.2025, не встановлено.
Відповідно до приписів ч. 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Цивільний процесуальний закон покладає на сторони обов`язок щодо добросовісності їх дій, оскільки вона сприяє встановленню дійсних прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Лише здійснення сторонами своїх процесуальних прав для досягнення тих процесуальних цілей, які визначені законом, та сумлінне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків може забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи, у межах якого будуть встановлені дійсні права та обов`язки сторін. Добросовісність у відповідному контексті слід розуміти як використання правових важелів процесуального статусу сторони виключно для досягнення встановленої законом процесуальної мети.
Так, виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що посилання позивача як на поважну причину неможливості подання до суду апеляційної скарги на рішення суду від 30.06.2026 у визначений п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України строк, тобто до 14.12.2025, у зв`язку із отриманням нею копії оскаржуваного рішення суду лише 14.11.2025, апеляційний суд прийняти не може, з наведених вище підстав.
Жодного доказу з приводу об`єктивної неможливості подання до суду апеляційної скарги у визначений законом строк (до 14.12.2025), позивачем надано не було.
Поновлення пропущенного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов`язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenkov. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyyv. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що якщо сторони у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними (рішення у справі «Каракуця проти України» (Karakutsyav. Ukraine), заява № 18986/06, пункт 57, від 16 лютого 2017 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішенняпитання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагаєтьсявказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійсненняправосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи маютьрозраховувати на те, що ці норми будутьзастосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2025 року подано із пропуском строку, визначеного положеннями статті 354 ЦПК України, а вказані причини пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення суду, зазначені в заяві про поновлення такого строку, не можуть бути визнані судом поважними з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Оскільки, апеляційна скарга на рішення суду подана позивачем з пропуском строку на апеляційне оскарження, а підстави пропуску, вказані апелянтом в заяві про поновлення, визнані судом неповажними, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без руху для надання строку особі, яка подала апеляційну скаргу подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року. До заяви необхідно додати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне осркаженнярішення суду, на які апелянт буде посилатися у заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, а саме суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій зазначаються недоліки останньої.
За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без руху, а особі, яка подала апеляційну скаргу надається строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року протягом десяти днів з дня вручення ухвали апеляційного суду.
Керуючись статтями 354, 356, 357 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року залишити без руху, надавши особі, яка подала апеляційну скаргу, строк для подання заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення сул протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.
Роз`яснити, якщо заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею інші підстави будуть визнані неповажними, їй буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач