УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
20 липня 2026 року
м. Київ
справа №380/18911/25
адміністративне провадження №К/990/31545/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року
у справі №380/18911/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії позивачки шляхом збільшення мінімального розміру пенсії (14166,00 грн) з 01 березня 2025 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року №209 (далі - постанова КМУ №209);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 19 березня 2025 року індексацію пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, передбачену частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) шляхом збільшення мінімального розміру пенсії (14166,00 грн) з 01 березня 2025 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови КМУ №209.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року, позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 02 липня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання щодо відповідності касаційної скарги вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегією суддів установлено таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України доводи касаційної скарги повинні бути викладені у взаємозв`язку з відповідними підставами, визначеними статтею 353 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм убачається, що обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права повинно бути наведене саме у взаємозв`язку з однією або кількома виключними підставами касаційного оскарження, визначеними частиною четвертою статті 328 КАС України.
Проаналізувавши мотиви та доводи касаційної скарги, Суд установив, що скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак не зазначає жодної постанови Верховного Суду, висновок щодо застосування норми права у якій не був урахований судом апеляційної інстанції, не наводить змісту такого висновку та не обґрунтовує подібності правовідносин.
Наведені у касаційній скарзі доводи стосуються того, що пенсія позивачки обчислена на виконання судового рішення у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, а тому, на думку скаржника, не підлягає додатковій індексації із застосуванням коефіцієнта 1,115. Водночас ці доводи не підтверджені посиланням на жоден конкретний висновок Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 54 Закону №796-XII та постанови КМУ №209 у подібних правовідносинах.
Посилання у касаційній скарзі на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, без наведення належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 цього Кодексу.
Верховний Суд наголошує, що суд касаційної інстанції є судом права, а не судом факту. Саме тому перевірка судових рішень здійснюється виключно у межах належним чином сформульованих підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України. Визначення таких підстав є процесуальним обов`язком особи, яка подає касаційну скаргу, і не може бути здійснено судом замість скаржника.
Таким чином, невиконання скаржником імперативних вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України є недоліком, який унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження і є підставою для залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини другої статті 332 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин касаційну скаргу належить залишити без руху, надавши скаржнику строк для усунення зазначених недоліків шляхом подання касаційної скарги у новій редакції з визначенням та належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
У разі неусунення недоліків щодо зазначення підстав касаційного оскарження, касаційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332, 355 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі №380/18911/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, залишити без руху.
2. Встановити десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення встановлених судом недоліків.
3. Надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа