УХВАЛА
про повернення касаційної скарги
15 вересня 2026 року
м. Київ
справа №380/18911/25
адміністративне провадження № К/990/31545/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року
у справі №380/18911/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії позивачки шляхом збільшення мінімального розміру пенсії (14166,00 грн) з 01 березня 2025 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року №209 (далі - постанова КМУ №209);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 19 березня 2025 року індексацію пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, передбачену частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) шляхом збільшення мінімального розміру пенсії (14166,00 грн) з 01 березня 2025 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови КМУ №209.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року, позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 02 липня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2026 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без руху у зв`язку з незазначенням належним чином передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав касаційного оскарження.
Суд установив, що скаржник посилався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак не зазначив жодної постанови Верховного Суду, висновок щодо застосування норми права у якій не був врахований судом апеляційної інстанції, не навів змісту такого висновку та не обґрунтував подібності правовідносин.
Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених недоліків шляхом подання касаційної скарги у новій редакції з визначенням та належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Копію ухвали Верховного Суду від 20 липня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області отримало 21 липня 2026 року через підсистему ЄСІКС «Електронний суд».
29 липня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Верховного Суду з клопотанням про усунення недоліків касаційної скарги.
У поданому клопотанні скаржник додатково навів доводи щодо неправильного, на його думку, застосування судами положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29 червня 2021 року №1584-IX, постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року №209, а також послався на рішення Конституційного Суду України та наявність, на його думку, обставин, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Водночас скаржник не усунув недолік, який став підставою для залишення касаційної скарги без руху, а саме не зазначив конкретних постанов Верховного Суду, у яких викладено висновки, щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції, не навів змісту такого висновку та не обґрунтував подібність правовідносин у справі, в якій такий висновок сформовано, і справі, що переглядається.
При цьому наведення скаржником додаткових аргументів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права саме по собі не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так само посилання на обставини, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не усуває зазначеного недоліку, оскільки положення частини п`ятої статті 328 КАС України визначають випадки, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, однак не замінюють передбачених частиною четвертою цієї статті підстав касаційного оскарження.
Іншої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктами 2-4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник належним чином також не визначив та не обґрунтував.
Отже, вимоги ухвали Верховного Суду від 20 липня 2026 року в частині визначення та належного обґрунтування передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження скаржником не виконані.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не усунуті.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 та частиною другою статті 332 КАС України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху.
За таких обставин касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі №380/18911/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа