Справа № 539/2345/26
Провадження № 2/539/1879/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2026 року місто Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,-
УСТАНОВИЛА:
До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 10 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог зазначеної ухвали 16 липня 2026 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Перевіривши заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали суду від 10 липня 2026 року виконано не в повному обсязі, а зазначені в ній недоліки позовної заяви повністю не усунуто.
Так, ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху позивачу було запропоновано уточнити відомості про відповідачку відповідно до вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України або зазначити причини неможливості їх отримання.
На виконання зазначених вимог позивач подав пояснення щодо вжитих ним заходів для встановлення персональних даних відповідачки та навів посилання на норми Конституції України і Закону України «Про захист персональних даних», що свідчить про усунення встановленого судом недоліку.
Крім того, ухвалою суду позивачу було запропоновано конкретизувати предмет позову шляхом наведення повного змісту кожного висловлювання, яке він просить визнати недостовірним, із зазначенням часу, способу та місця його поширення.
У поданій заяві позивач значно розширив обсяг фактичних обставин та правового обґрунтування позову, однак вимоги ухвали суду належним чином не виконав.
Так, поряд із наведенням окремих цитат із висловлювань відповідачки позивач виклав власне тлумачення їх змісту, правову оцінку, аргументи щодо їх недостовірності та мотиви, з яких вважає такі висловлювання фактичними твердженнями.
Водночас предмет позову, як і раніше, залишається визначеним нечітко, оскільки із поданої заяви неможливо однозначно встановити вичерпний перелік усіх конкретних висловлювань, які є самостійним предметом вимоги про визнання інформації недостовірною. Окремі фрагменти викладено як елементи загального контексту поширення інформації, окремі - як пояснення позивача щодо їх змісту, що унеможливлює визначення меж судового розгляду та предмета доказування.
Крім того, зазначений позивачем час поширення інформації визначений орієнтовно, без можливості індивідуалізувати кожне окреме висловлювання, а спосіб і місце поширення наведені узагальнено щодо всіх публікацій, без конкретизації стосовно кожного із висловлювань, які заявлено як предмет позову.
Таким чином, вимога ухвали суду щодо конкретизації предмета позову виконана не була.
Також ухвалою суду позивачу було запропоновано уточнити вимогу про спростування інформації із зазначенням конкретного способу та змісту спростування.
На виконання зазначеної вимоги позивач запропонував власну редакцію тексту, який, на його думку, має бути опублікований відповідачкою у разі задоволення позову.
Разом із тим наведений текст спростування має узагальнений характер та об`єднує декілька самостійних інформаційних повідомлень в одне формулювання, тоді як зміст позовних вимог стосується різних висловлювань, поширених різними способами та за різних обставин.
Крім того, запропонований спосіб спростування не містить індивідуалізації кожного конкретного висловлювання, яке підлягає спростуванню, не визначає окремо зміст спростування щодо кожного фактичного твердження та не забезпечує можливості виконання судового рішення у спосіб, який відповідав би вимогам частини сьомої статті 277 Цивільного кодексу України.
Фактично позивач сформулював нову редакцію позовних вимог, однак не усунув недоліків, на які було вказано судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Отже, подана позивачем заява не свідчить про виконання вимог ухвали суду від 10 липня 2026 року, оскільки зазначені у ній недоліки позовної заяви повністю усунуті не були, а тому суддя не може вирішити питання про відкриття провадження у справі.
За таких обставин повернення заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, не порушує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ заявника до суду і не нівелює його суті. Зазначене повернення заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
Отже, відповідно до частин першої та третьої 3 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається не поданою і повертається позивачу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що ухвала про залишення заяви без руху отримана позивачем, недоліки позовної заяви не усунуті, суддя дійшла висновку, що останню необхідно повернути позивачу.
Керуючись статтею 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
ПОСТАНОВИЛА:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - вважати не поданою та повернути позивачу.
Суд роз`яснює позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
У разі якщо ухвалу постановлено без учасників справи, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва