Справа № 159/9517/25 Головуючий у 1 інстанції: Губар В. Є.
Провадження № 22-ц/802/1024/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
22 липня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,
ознайомившись з апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради, про призначення опікуна малолітній дитині,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2026 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , про призначення опікуна малолітній дитині відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, яка не відповідала вимогам ст. 356 ЦПК України та не була оплачена судовим збором.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2026 року залишено без руху. Запропоновано протягом 5 днів з дня вручення копії цієї ухвали сплатити судовий збір в розмірі 998,40 гривень докази сплати подати до апеляційного суду. Апеляційним судом звернуто увагу, що ОСОБА_1 не навів і не надав належних підстав і доказів, які б давали підстави суду для звільнення від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги.
На виконання вимог цієї ухвали від ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення. Клопотання мотивовано тим, що він перебуває під вартою в ДУ «Маневицька виправна колонія № 42», на даний час не отримує жодного заробітку. Докази подати не може. Окрім того просить суд, на підтвердження свого матеріального становища, витребувати відповідну інформацію з державних органів.
Вивчивши подану апелянтом заяву та додані до неї докази апеляційний суд доходить висновку, що клопотання не підлягає до задоволення.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року справа № 697/2951/19 (провадження № 61-16827св21) зазначено, що: «з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
Разом із тим, Верховний Суд неодноразово зауважує, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору».
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Отже, звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 111, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Частиною другої цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Дана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.
Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, для звільнення від сплати судового збору заявник повинен подати до суду докази, що він відповідно до Закону звільнений від сплати судового збору або про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище.
ОСОБА_1 не приєднав жодного належного та допустимого доказу, щодо свого майнового стану (дані про доходи), який і може бути вирішальним при розгляді клопотання про звільнення від сплати судового збору. До заяви було приєднано лише довідку ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)» про те, що ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за п.1,4 ч.2 ст. 115 КК України, утримується під вартою з 16 червня 2025 року в секторі для тримання осіб, узятих під вартою ДУ «Маневицька виправна колонія( № 42)» перебуває з 24.02.2026 року по даний час.
Перебування особи у місцях позбавлення волі ( тримання під вартою) не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору. Необхідно зауважити, що при звернені до суду першої інстанції ОСОБА_1 , за аналогічних обставин, судовий збір було сплачено у повному обсязі.
За таких обставин, враховуючи відсутність встановлених законом підстав для звільнення від сплати судового збору, в задоволені заяви необхідно відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є рівність усіх учасників процесу перед законом і судом.
Складне матеріальне становище, яке унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної інстанції повинен доводити заявник, а не суд апеляційної інстанції, збираючи відповідні докази, оскільки вказане порушуватиме принцип змагальності та диспозитивності цивільного процесу.
Апеляційний суд роз`яснює, що заявник ОСОБА_1 вправі скористатись правовою допомогою адвоката, з мето захисту свої прав, а також з метою отримання відповідних доказів про майновий стан скаржника. ОСОБА_1 має право клопотати перед судом про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення.
Статтею 129 Конституції України визначено засади судочинства, однією із яких є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати, або ж відстрочки.
Разом з тим, з метою забезпечення принципу доступу до правосуддя, апелянту належить продовжити строк на усунення недоліків, раніше установлений ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 червня 2026 року, а саме шляхом сплати судового збору в розмірі 998,40 гривень.
Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом зокрема, з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне продовжити строк, установлений ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 червня 2026 року для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст. ст.127, 185, 356, 357 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2026 року - відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали термін на усунення недоліків, які зазначені в ухвалі апеляційного суду від 25 червня 2026 року .
Оригінал (копія) квитанції про сплату судового збору в розмірі 998,40 гривень надати в апеляційний суд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий- суддя:
Судді: