ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
22 липня 2026 р. Справа №160/18377/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
29.06.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо складання та направлення до Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області електронного звернення № E5395982 від 08.06.2026 (ЄО № 19808) про затримання та примусове доставлення ОСОБА_1 до Відповідача;
- зобов`язати Відповідача відкликати електронне звернення № E5395982 від 08.06.2026 шляхом надіслання відповідного електронного повідомлення до інформаційної підсистеми Національної поліції України з метою виключення відомостей щодо розшуку, затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП, що внесено до єдиного обліку за № 19808 вiд 09.06.2026.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 30.07.2026 за наявними у справі матеріалами.
22.07.2026 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив суд:
- зупинити дію електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 № E5395982 від 08.06.2026 року (внесене до Єдиного обліку за № 19808 від 09.06.2026) щодо розшуку, затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі № 160/18377/26;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 підтримувати в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») статус ОСОБА_1 як такого, що підлягає розшуку чи примусовому доставленню на підставі звернення № E5395982, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/18377/26;
- заборонити уповноваженим особам Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на розшук, затримання та примусове доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі звернення № E5395982, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/18377/26;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомити Суд про виконання заходів забезпечення позову протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання копії ухвали.
Також позивач наголосив, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 у справі № 160/15723/26 вже застосовано заходи забезпечення у вигляді заборони призову позивача ОСОБА_1 , а саме вжито заходи забезпечення позову в адміністративній справі № 160/15723/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , іншим особам вчиняти будь-які дії та заходи щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, направлення до військових частин для проходження військової служби, до набрання законної сили рішенням у справі №160/15723/26.
Також зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно повідомити суд про виконання ухвали про забезпечення позову від 10.06.2026 в адміністративній справі № 160/15723/26.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що на практиці, під час перевірки документів на вулиці або блокпостах, органи Національної поліції та представники ТЦК та СП орієнтуються виключно на актуальні дані електронних баз (зокрема планшетів з доступом до бази «Армор» або даних «Оберегу»). Наявність активного статусу «в розшуку» створює прямий ризик затримання, оскільки для виконавців на місцях електронний статус у реєстрі є підставою для мобілізаційних дій, і вони можуть проігнорувати пояснення про наявність судових спорів чи роздруковані ухвали. Якщо через наявність оскаржуваного електронного звернення позивача буде фактично затримано поліцією та доставлено до ТЦК чи військової частини до вирішення цієї справи по суті, його правовий статус зміниться на «військовослужбовець». Це повністю унеможливить виконання майбутнього рішення суду та позбавить сенсу весь судовий захист, оскільки відновлення порушених прав стане юридично та фактично неможливим. Також позивач вказує, що є прийомним батьком чотирьох неповнолітніх дітей. Один із них, ОСОБА_2 , є дитиною з інвалідністю та потребує постійного спеціалізованого батьківського догляду. Гіпотетичне раптове примусове затримання залишить дітей без необхідного життєзабезпечення, належного утримання та піклування, що завдасть непоправної шкоди їхньому добробуту. Також позивач вважає, що не зможе брати участь у судових засіданнях у разі його затримання.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, судом враховано наступне.
Статтями 150-157 КАС України визначаються підстави, види забезпечення позову, зміст і форма відповідної заяви про забезпечення позову, порядок її подання та розгляд, порядок виконання та скасування заходів забезпечення позову.
Суд вважає за можливе вирішити цю заяву на підставі частини 1 статті 154 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Проте, зазначений позивачем предмет позову та обраний позивачем вид забезпечення позову вочевидь не пов`язані між собою.
Набуття позивачем статусу військовослужбовця жодним чином не перешкоджатиме відповідачу відкликати електронне звернення № E5395982 від 08.06.2026 шляхом надіслання відповідного електронного повідомлення до інформаційної підсистеми Національної поліції України з метою виключення відомостей щодо розшуку, затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП, що внесено до єдиного обліку за № 19808 вiд 09.06.2026.
Також позивач не наводить викладення обставин, за яких суд може дійти висновку щодо очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а тому підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися із заявою про забезпечення позову після відкриття провадження у справі.
Отже, з огляду на положення пункту 3 частини 1 статті 152 КАС України відсутні обставини для вжиття заходів забезпечення позову, тому подана заява є такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя К.І. Ремез