21.07.26
22-ц/812/1281/26
Провадження №22-ц/812/1281/26
У Х В А Л А
Іменем України
21 липня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Колосовою О.М.,
за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука В.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №490/2032/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка підписана її представником адвокатом Лабиком Русланом Романовичем, на рішення, яке ухвалив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Саламатіна Олександра Вікторовича у приміщенні цього суду 16 квітня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,
у с т а н о в и в :
У березні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла представник ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Позов мотивовано тим, що 07 листопада 2021 року на 87 км автодороги М-14 сполученням «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», в Миколаївській області відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «DAF FT 95 XF 480» реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення із транспортними засобами марки «MAN LE 12.220» реєстраційний номер НОМЕР_2 , «Renault Premium», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та «VOLVO FH 13.440», реєстраційний номер НОМЕР_4 . Внаслідок даної ДТП пасажир транспортного засобу марки «MAN LE 12.220», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син позивачка, від отриманих тілесних ушкоджень помер. 27 листопада 2020 року за фактом цієї ДТП було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202115[телефон приховано] з кваліфікацією події за статтею 286 КК України та розпочато досудове розслідування. 28 листопада 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України. Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2023 року зупинено судове провадження до звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з військової служби. Досудовим розслідуванням встановлено, що останній на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у ФОП « ОСОБА_6 », а власником автомобіля «DAF FT 95 XF 480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .
Внаслідок загибелі сина у ДТП мати загиблого - ОСОБА_2 зазнала моральних страждань та переживань, які продовжуються до сьогодні. Позивачка була вимушена змінити звичний спосіб життя, так як втратила близьку людину, яка була їй опорою та підтримкою. Крім того, мати позбавлена підтримки і допомоги від загиблого, смерть якого повністю змінила її життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки. Розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди позивачка оцінює у розмірі 300000 грн., зазначаючи, що такий розмір є розумним, справедливим і необхідним для часткового відновлення попереднього стану та зможе допомогти в організації життя після тяжкої втрати.
Також зазначає, що позивачкою отримано страхове відшкодування за заявленим страховим випадком в розмірі 72000 грн заподіяної моральної шкоди.
Оскільки, моральна шкода була завдана водієм під час виконання своїх трудових обов`язків в інтересах ФОП ОСОБА_1 , то така шкода, на думку позивачки, має бути відшкодована саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як володільцем джерела підвищеної небезпеки.
Посилаючись на викладене, враховуючи вимоги статті 1194 ЦК України позивачка просила стягнути з відповідача 228000 грн моральної шкоди.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що твердження представника позивача щодо обов`язку ФОП ОСОБА_1 відшкодувати моральну шкоду позивачці, непокриту лімітом страхової виплати, вважає недоведеними, оскільки такий обов`язок роботодавця згідно положень статті 1172 ЦК України виникає у тому випадку, коли шкода спричинена працівником під час виконання трудових обов`язків. При цьому, доведення одного лише факту перебування працівника в трудових відносинах (дії трудового договору) з відповідачем є недостатнім. Відповідач стверджує, що на час ДТП ОСОБА_4 використовував транспортний засіб на власний розсуд з дозволу його власника ФОП ОСОБА_1 . Доказом цьому є відсутність в кримінальному провадженні товарно-транспортної накладної та шляхового листа, які працівник поліції в силу своїх повноважень повинен був перевірити та долучити до матеріалів кримінального провадження у випадку наявності таких документів у водія ОСОБА_4 , якщо б останній здійснював рейс у зв`язку з виконанням трудових обов`язків. Тому відповідач не вбачає підстав для стягнення з нього на користь позивачки моральну шкоду. Також представник відповідача звертає увагу, що в матеріалах, долучених до позовної заяви, також відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази наявності вини відповідача у спричинені позивачу моральної шкоди в розмірі 228000 грн та в чому саме вона полягає.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 квітня 2026 року позовні вимоги залишені без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за статтею 1192 ЦК України необхідно визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну) та дійшов висновку, що хоча водій ОСОБА_4 і перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , позивач не довів, що останній під час ДТП виконував трудові обов`язки, а не використовував транспортний засіб для власних потреб з дозволу ОСОБА_1 . Тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Лабик Р.Р. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позові вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 на посаді водія підтверджений наказом №5 від 26 червня 2018 року та не заперечувався сторонами. Отже, ОСОБА_4 не є сторонньою особою, а є професійним водієм, найнятим відповідачем саме для експлуатації вантажівок. Проте, суд першої інстанції припустився помилки, переклавши на матір загиблого тягар доказування наявності товарно-транспортних накладних (ТТН) чи подорожніх листів. Згідно зі сталою практикою Верховного Суду (зокрема, у постановах від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13 та від 10 серпня 2022 року у справі №904/6092/21) саме власник джерела підвищеної небезпеки має довести, що транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб або був переданий іншій особі на законних підставах (оренда, підряд тощо), які виключають контроль роботодавця. Твердження відповідача про те, що водій використовував вантажний тягач DAF з напівпричепом «у власних інтересах», є юридично неспроможним. Проте, комерційне призначення великогабаритного транспортного засобу, відсутність належних доказів перебування водія у відпустці чи на вихідному та спільний рух в одній колоні безпосередньо разом із роботодавцем, беззаперечно доводять, що ОСОБА_4 керував автомобілем DAF саме як працівник ФОП ОСОБА_1 . Відсутність у матеріалах справи оформленого виробничого завдання чи ТТН на цей день є лише наслідком недоліків документообігу ФОП і жодним чином не спростовує статусу водія як особи, що діє від імені, за дорученням та в інтересах свого роботодавця. Представник позивача зауважує, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції проігнорував положення статей 1172 та 1187 ЦК України, згідно з якими володільцем джерела підвищеної небезпеки залишається та особа, яка здійснює над ним юридичний та фактичний контроль. Оскільки водій ОСОБА_4 не викрадав цей автомобіль і не орендував його у ФОП як незалежний суб`єкт господарювання, він перебував за кермом виключно у статусі підконтрольного працівника. Відповідно, обов`язок відшкодувати моральну шкоду, завдану під час цього рейсу, за законом покладається саме на відповідача як законного володільця транспортного засобу. Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, то ОСОБА_7 зазначає, що неправомірність дій водія ОСОБА_4 , який керував належним відповідачу автомобілем DAF, є доведеною та підтверджується обвинувальним актом у кримінальному провадженні №1202115[телефон приховано]. У ньому чітко зафіксовано, що водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, що стало безпосередньою причиною виїзду на зустрічну смугу та зіткнення з автомобілем MAN. Оскільки ОСОБА_5 перебував у салоні автомобіля MAN як пасажир, він мав статус «третьої особи» по відношенню до взаємодії автомобілів DAF та VOLVO. Відповідно, для виникнення у відповідача (як володільця винного транспортного засобу) обов`язку відшкодувати моральну шкоду матері загиблого пасажира згідно з частиною 2 статті 1188 ЦК України, не потрібно чекати на встановлення вини ОСОБА_4 вироком суду, достатньо факту, що його дії були об`єктивно неправомірними (порушення ПДР), що вже зафіксовано компетентними органами та не спростовано відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника відповідача, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як встановив суд першої інстанції, 27 листопада 2021 року близько 13 год. 22 хв. вантажний автомобілем DAFFT 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом, яким керував ОСОБА_4 рухався по автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» із двостороннім рухом, з боку м. Миколаєва у напрямку м. Одеса. При наближенні до 88 км зазначеної автомобільної дороги водій ОСОБА_4 порушив вимоги підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме: проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не дотримався безпечної дистанції, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки та допустив зіткнення передньою частиною свого автомобіля з задньою частиною напівпричепа, з`єднаного із вантажним автомобілем VOLVO FH 13.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що рухався попереду в попутному напрямку, після чого вантажний автомобіль DAF FT 95 ХF 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з вантажним автомобілем марки MAN LE 12.220, реєстраційний номер НОМЕР_5 , в салоні якого перебував пасажир ОСОБА_5 . Внаслідок ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер.
За фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) слідче управління ГУНП в Миколаївській області внесло відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202115[телефон приховано].
Кримінальне провадження №1202115[телефон приховано] перебуває на розгляді Березанського районного суду Миколаївської області (справа №469/136/22, н/п 1-кп/469/115/23).
Мати загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 подала позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю сина, і просила стягнути таку шкоду з ОСОБА_1 , посилаючись на те, що водій ОСОБА_4 під час ДТП перебував у трудових відносинах із ОСОБА_1 .
Натомість ОСОБА_1 заперечує проти позову, посилаючись на відсутність доказів, що під час ДТП ОСОБА_4 виконував трудові обов`язки, з чим, відмовляючи у позові, погодився суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи, змісту та підстав заявлених ОСОБА_2 позовних вимог рішення у цій справі вплине на права та обов`язки ОСОБА_4 , оскільки у разі доведеності підстав позову та його задоволення ОСОБА_1 буде мати право зворотної вимоги, у разі відмови у позові - ОСОБА_2 може звернутися з вимогою про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_4 .
Згідно із частиною 1 статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Відповідно до статті 54 ЦПК України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції не вирішувалося питання залучення до участі у справі ОСОБА_4 третьою особою.
Згідно з частиною 1 пункту 1 статті 365 ЦПК України у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Враховуючи викладене, зміст та підстави заявлених у цій справі позовних вимог, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_4 як учасника ДТП, а тому його слід залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Керуючись статтями 53, 365, 367, 381 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Залучити ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача .
Направити третій особі ОСОБА_4 копію позовної заяви та апеляційної скарги з додатками, роз`яснити право на подання відзиву на апеляційну скаргу у строк до 10 серпня 2026 року.
До відзиву на апеляційну скаргу необхідно додати докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в день її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
________________________________________
Повна ухвала складена 23 липня 2026 року