УХВАЛА
23 липня 2026 року
м. Київ
справа № 204/4417/25
провадження № 61-9337ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровські області, Дніпропетровської обласної прокуратури, Чечелівського районного суду міста Дніпра про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровські області, Дніпропетровської обласної прокуратури, Чечелівського районного суду міста Дніпра про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду.
Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровські області, Дніпропетровської обласної прокуратури, Чечелівського районного суду міста Дніпра про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду відмовлено.
У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, а також клопотання особи, яка подає скаргу.
Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у її прохальній частині заявник не формулює належним чином клопотання до суду касаційної інстанції.
Згідно з положеннями статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Прохальна частина касаційної скарги містить лише процесуальну вимогу щодо ухвалення нового судового рішення відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 409 ЦПК України, проте заявник не вказує, яке саме судове рішення має ухвалити Верховний Суд за результатами касаційного перегляду.
Отже, в порушення пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України викладена в касаційній скарзі прохальна частина (процесуальна вимога) сформульована некоректно, без урахування визначених законом повноважень суду касаційної інстанції.
Указані недоліки повинні бути усунуті шляхом надання суду уточненої касаційної скарги із коректним викладенням клопотання (процесуальної вимоги), з урахуванням повноважень Верховного Суду, визначених статтею 409 ЦПК України, та роз`яснень, викладених в цій ухвалі.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
У разі подання уточненої касаційної скарги через підсистему «Електронний суд» заявник має надати суду докази надсилання копії касаційної скарги до електронних кабінетів іншим учасникам справи або докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення учасникам справи, які не мають зареєстрованих електронних кабінетів.
Подана касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником
у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи вищезазначені норми, Верховний Суд зауважує, що, у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, не зазначаючи при цьому від яких саме висновків, що були застосовані апеляційним судом в оскаржуваній постанові слід відступити, у який спосіб та чим обґрунтована необхідність такого відступу.
Посилаючись на підставу касаційного оскарження на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має вказати від якого саме висновку Верховного Суду, застосованого судом апеляційної інстанції, необхідно відступити та у який спосіб, в якій постанові викладений цей висновок та чим обґрунтована необхідність такого відступу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення.
У разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки, передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України, наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи.
У касаційній скарзі заявник зазначає підставою касаційного оскарження судових рішень, зокрема пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Водночас заявниця не конкретизує (з наведенням відповідного обґрунтування), які саме випадки, передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України, наявні для скасування оскаржених судових рішень.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга
Згідно з вимогами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець