Справа № 523/10259/26
Провадження №2/523/6324/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2026 р. суддя Пересипського районного суду міста Одеси Сувертак І. В., розглянула позовну заяву та додані до неї документи, що надійшли на адресу суду через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса зазначена позивачем: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу,
Установив:
ОСОБА_1 , звернулась через свого представника - адвоката Ленець О. В. до Пересипського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 та просила суд: розірвати шлюб, що уклали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 06 лютого 2021 року, актовий запис №108, який зареєстрований Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)..
Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Як передбачено ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ознайомившись з позовною заявою суд дійшов висновку щодо залишення позову без руху виходячи з наступного.
Позивачем в тексті позовної заяви зазначено адресу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_1 .
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме позивачем не зазначено:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Згідно відповіді на запит, що надійшла 20 травня 2026р. №2761359 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - за вказаними параметрами особу не знайдено.
Таким чином матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують адресу реєстрації чи перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для визначення належної підсудності зазначеної цивільної справи.
03 червня 2026 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Ленець Олега Васильовича надійшла заява про усунення недоліків позову по тексту котрої заявник просив передати справу №523/10259/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до Верховного Суду для визначення підсудності.
Зазначена заява мотивована тим, що на теперішній час були отримані відомості стосовно проживання позивачки ОСОБА_1 за кордоном у Республіці Корея, про що свідчить картка резидента.
Як зазначив адвокат Ленець О. В., враховуючи відсутність відомостей про знаходження відповідача на території України, а також знаходження позивачки в Республіці Корея, він вважає за можливе застосувати положення ст.29 ЦПК та просив передати справу до Верховного суду для визначення підсудності.
Суд розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
До відкриття провадження у справі суд встановив, що сторони у справі на момент звернення до суду проживали та на теперішній час проживають за межами України, оскільки позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за кордоном у Республіці Корея, про що свідчить картка резидента.
Щодо відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Корея, будь-які відомості щодо реєстрації/проживання та ін. на території України матеріали справи не містять та судом на стадії відкриття провадження по справі не здобуто.
Відповідно до ст. 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому ст.33 цього Кодексу, одноособово.
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено право на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року та Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).
Ураховуючи наявність підстав та умов, визначених законом, встановлення судом обставин проживання сторін, які є громадянами України, за межами України, суд прийшов до висновку про те, що справу необхідно направити до Верховного Суду для визначення підсудності у відповідності до ст.29 ЦПК України.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку окремо від рішення суду визначені ч.1 ст. 353 ЦПК України, яка не передбачає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду такої ухвали. Відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Згідно з ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Разом зтим,враховуючи вимоги ст.6 Конвенції, яка передбачає право на справедливий суд, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.29, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
Ухвалив:
Передати цивільну справу за ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса зазначена позивачем: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбудо Верховного Суду для вирішення питання визначення підсудності у порядку ст.29 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя