СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
22 липня 2026 року м. Харків Справа №29/668-07
Східний апеляційний господарський суд у складі судді Хачатрян В.С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод тракторних двигунів» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Геріх Наталії Анатоліївни (як вказано у скарзі - особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки) (вх.№1496Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2007 року у справі №29/668-07,
за позовом ПП «Прогрес», м. Харків,
до Харківської міської ради, м. Харків,
про визнання права власності-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2007 року у справі №29/668-07 (суддя Тихий П.В.) позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано за Приватним підприємством «Прогрес» (м. Харків, вул. Космічна, 21, к. 606, код 30590752) право власності на нежитлові приміщення загальною площею 705,9 кв.м, розташовані у Літ. «Ч-З» по вул. Киргизькій, 19 у м. Xapкові.
09.07.2026 року засобами поштового зв`язку від Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод тракторних двигунів» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Геріх Наталії Анатоліївни безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2007 року у справі №29/668-07.
ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» в особі ліквідатора Геріх Н.А., як особа яка не брала участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2007 року у справі №29/668-07 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати просить покласти на ПП «Прогрес».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 року витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №29/668-07; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
17.07.2026 року до Східного апеляційного господарського суду надійшла справа №29/668-07.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з пп.6 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до ст. 3 ч.2 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» (чинний на час звернення з позовом) ставка державного мита із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з даним позовом позивачем сплачено державне мито у розмірі 85,00 грн.
Отже, за подання апеляційної скарги заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі 127,50 грн (85*150%).
Проте, до матеріалів апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (ч.1 ст. 259 ГПК України).
Проте до матеріалів апеляційної скарги не надано доказів надіслання апеляційної скарги іншим учасникам справи, що свідчить про невиконання вимог п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Оскаржуване рішення прийнято Господарським судом Харківської області 14.12.2007 року.
ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» в особі ліквідатора Геріх Н.А., як особа, яка не брала участі у справі, звернулася з апеляційною скаргою на вказане рішення 08.07.2026 року, тобто з пропуском строку, передбаченого законом (пройшло більше 18 років).
В апеляційній скарзі ліквідатор зазначає, що ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» не було залучено до участі у справі №29/668-07, хоча ухвалене рішення стосується об`єкта нерухомого майна, розташованого на території майнового комплексу боржника, та може впливати на обсяг ліквідаційної маси банкрута. Таким чином, ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» в особі ліквідатора має право на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2007 року у справі №29/668-07, оскільки цим рішенням вирішено питання щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою майнового комплексу банкрута, що безпосередньо стосується майнових інтересів ВАТ «ХЗТД» та його кредиторів.
ОСОБА_1 зазначає, що вона була призначена ліквідатором ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 року. Після призначення ліквідатором, у межах виконання повноважень, визначених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, нею було розпочато заходи щодо встановлення складу майна банкрута, перевірки правового режиму об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, а також з`ясування підстав вибуття, перебудови, добудови та реконструкції окремих будівель і приміщень, що знаходяться на території майнового комплексу ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів». У зв`язку з цим арбітражною керуючою було подано клопотання про витребування з архіву Господарського суду Харківської області судових справ, які стосувалися визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, у тому числі справи №29/668-07. Лише після ознайомлення з матеріалами архівної справи №29/668-07 ліквідатору стало відомо про зміст оскаржуваного рішення, обставини визнання права власності за позивачами на нежитлові приміщення загальною площею 705,9 кв.м, розташовані у Літ. «Ч-З» по вул. Киргизькій, 19 у м. Xapкові, а також про можливе порушення прав та інтересів ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» і його кредиторів.
Ліквідатор стверджує, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений об`єктивними та поважними причинами, оскільки ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» не брало участі у справі, не було повідомлене про її розгляд, не отримувало копії рішення, а вона дізналася про зміст оскаржуваного рішення лише під час здійснення повноважень у процедурі банкрутства та після ознайомлення з матеріалами архівної судової справи.
Крім того, обмеження щодо відкриття апеляційного провадження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення не можуть застосовуватися до цієї апеляційної скарги, оскільки ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» не було залучено до участі справі, не було повідомлене про її розгляд, а оскаржуваним рішенням вирішено питання щодо його прав, інтересів та обов`язків.
З огляду на наведене, на думку ліквідатора, строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2007 року у справі №29/668-07 підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що в апеляційній скарзі ліквідатор не просить поновити строк на апеляційне оскарження, а лише стверджує, що його пропущено з поважних причин.
Згідно з п. 13 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, судові рішення, ухвалені до 15.12.2017 року, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року. Отже, апеляційна або касаційна скарга, подана після 15.12.2017 року на судове рішення, прийняте до 15.12.2017 року, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим ГПК України в редакції, чинній на час звернення з такою апеляційною або касаційною скаргою. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.11.2018 року у справі №54/239.
Оскільки оскаржуване в апеляційному порядку рішення Господарського суду Харківської області ухвалене 14.12.2007 року, то при вирішенні питання щодо строку на апеляційне оскарження такого рішення належить застосовувати норми ГПК України, які були чинні на час ухвалення рішення місцевим господарським судом.
Згідно зі ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній станом на 14.12.2010 року) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Отже, наведена норма в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, містила положення щодо присічного трьох місячного строку для відновлення строку на апеляційне оскарження.
Однак, здійснюючи тлумачення статті 93 ГПК України (у відповідній редакції), Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 року у справі №9/430-05-11867 зазначив про те, що з урахуванням припису абз. 7 пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення. Втім, це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, оскільки ГПК України до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги.
Частиною першою статті 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 261 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (див. постанову Верховного Суду від 07.11.2023 року у справі №40/223-05).
Положення частини другої статті 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 року у справі №40/223-05).
Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі №904/1875/19, від 21.07.2022 року у справі №904/158/20, від 20.04.2023 року у справі №9/41, від 01.07.2024 року у справі №21/36-09-1695.
У правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 03.07.2018 року у справі №3/9, від 09.10.2018 року у справі №5/452/06, від 23.11.2018 року у справі №2/189, від 06.12.2018 року у справі №922/2269/16, від 21.02.2019 року у справі №911/4590/13, зазначено про помилковість доводів про те, що відповідно до статті 261 ГПК України, зокрема, незалучення особи до участі у справі є обов`язковою підставою для відкриття провадження у справі, оскільки вказана норма визначає підстави відмови у відкритті апеляційного провадження, а також встановлює неможливість відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі з підстав пропуску нею річного строку на апеляційне оскарження, при цьому неважливо, коли саме скаржникові стало про це рішення відомо. Однак, наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі ймовірно не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.
Таким чином, за загальним правилом, встановленим наведеними положеннями ГПК України, ліквідатор ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів», звертаючись з апеляційною скаргою, повинна навести обставини та надати відповідні докази для підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».
Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.
Суд встановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовуються причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року).
За змістом статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, скаржник має подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у разі подання апеляційної скарги після спливу строку, передбаченого частиною першою статті 256 ГПК України.
Для поновлення строку необхідне активне волевиявлення сторони та належне доказування обставин, які стали перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги.
Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Водночас, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №918/115/16, від 19.06.2018 року у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 року у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 року у справі №926/1037-б/15, тощо).
Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Строк на апеляційне провадження може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише з поважних причин, визнаних такими судом.
У кожному конкретному випадку суд відповідно до статей 73, 76- 79 ГПК України встановлює на підставі належних, допустимих та достовірних доказів поважність причин пропуску скаржником строку та ухвалює рішення щодо його поновлення чи відмову у його поновленні.
Таким чином, саме на скаржника покладено обов`язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку за частинами другою та третьою статті 256 ГПК України.
Суд зазначає, що при визначенні поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) відкриття (порушення) провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). А отже, застосуванню підлягають загальні процесуальні норми щодо визначення строку на апеляційне оскарження судових рішень та можливості поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за наявності поважних підстав для поновлення такого строку.
Ліквідатор ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» арбітражний керуючий Геріх Н.А. надала до апеляційної скарги ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 року у справі №Б-2264/2-23, з якої вбачається, що постановою Господарського суду Харківської області від 14.04.2005 року ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бріня В.С.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 року відсторонено арбітражного керуючого Бріня В.С. від виконання повноважень ліквідатора ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів», призначено ліквідатором ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» арбітражного керуючого Іваненка Є.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 року відсторонено арбітражного керуючого Іваненка Є.В. від виконання повноважень ліквідатора ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів», призначено ліквідатором ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» арбітражного керуючого Геріх Н.А.
Згідно зі ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинний станом на час ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом) арбітражний керуючий має право, зокрема, звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Суд звертає вагу на те, що подання апеляційної скарги арбітражним керуючим під час виконання обов`язків ліквідатора не ототожнюється безпосередньо з особою арбітражного керуючого.
З огляду на визначений нормами КУзПБ правовий статус арбітражного керуючого в процедурі банкрутства така особа не може вважатися безпосередньо стороною у справі у випадках, коли вона діє від імені боржника, виконуючи покладені на нього КУзПБ обов`язки ліквідатора.
В даному випадку особою, яка не брала участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, на яку в межах процесуального законодавства покладені відповідні обов`язки та яка наділена відповідними правами, в тому числі щодо оскарження судових рішень є ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів».
Тому слід керуватися тим, що в обґрунтування поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження мають бути покладені обставини неможливості бути обізнаним особою, що є носієм права, а не іншою особою, у тому числі й тієї, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.
У свою чергу призначення або заміна арбітражного керуючого для виконання відповідних обов`язків у справі про банкрутство не може бути безумовною самостійною підставою визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та для поновлення пропущеного строку на оскарження судових рішень, оскільки попередні ліквідатори мали такі ж обов`язки для здійснення відповідних повноважень та всі можливості для звернення з апеляційною скаргою.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ліквідатором ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» Геріх Н.А. не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, у зв`язку з чим визнає наведені підстави неповажними.
Відповідно до частини 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За положеннями ч.3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод тракторних двигунів» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Геріх Наталії Анатоліївни (як вказано у скарзі - особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2007 року у справі №29/668-07 підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод тракторних двигунів» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Геріх Наталії Анатоліївни (як вказано у скарзі - особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2007 року у справі №29/668-07 залишити без руху.
2. Відкритому акціонерному товариству «Харківський завод тракторних двигунів» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Геріх Наталії Анатоліївни усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки (надати докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі; докази надсилання копії скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, а також можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз`яснити апелянту про можливість надання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами через особистий кабінет в системі Електронний суд.
4. Роз`яснити заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Хачатрян