КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
22 липня 2026 року м. Київ Справа № 320/28347/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., отримавши та розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Департамент патрульної поліції , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття заходів примусового виконання та пов`язаних з ними обмежень, застосованих:
- у виконавчих провадженнях НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3;
- у виконавчих провадженнях, що входили до складу зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4, повний перелік яких наведено у Додатку №2 до цієї позовної заяви,
за обставин, коли виконавчі документи були повернуті стягувачу, строки повторного пред`явлення виконавчих документів до виконання сплинули, відкриті виконавчі провадження щодо Позивача у Відповідача відсутні, а подальше існування таких заходів та обмежень втратило правову мету.
2. Зобов`язати Відповідача вчинити всі необхідні дії щодо повного скасування (зняття) заходів примусового виконання та пов`язаних з ними обмежень, застосованих у виконавчих провадженнях, зазначених у пункті 1 цих позовних вимог, зокрема:
- винести відповідні постанови про скасування заходів примусового виконання;
- направити копії відповідних постанов та/або повідомлень до банківських та інших фінансових установ, а також до відповідних органів Національної поліції України;
- внести необхідні відомості до Автоматизованої системи виконавчого провадження, Єдиного реєстру боржників України та інших відповідних реєстрів і автоматизованих систем.
Зокрема, зобов`язати Відповідача:
- зняти арешти з усіх коштів Позивача, що містяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, зокрема, але не виключно, в АТ «Райффайзен Банк», та з усього іншого майна Позивача, накладені у межах зазначених виконавчих проваджень;
- припинити (скасувати) розшук транспортних засобів Позивача, оголошений у межах зазначених виконавчих проваджень;
- забезпечити виключення відомостей щодо Позивача з Єдиного реєстру боржників України за всіма зазначеними виконавчими провадженнями.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність: 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником): 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161. 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом, суддя зазначає таке наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Поряд з цим, відповідно до приписів частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення публічно-приватного партнерства;
15) спорах щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері проведення конкурентних процедур з відбору приватного партнера, концесіонера;
15-1) спорах щодо оскарження законності укладення договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору, законності змін, внесених до договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Поряд з цим, приписами частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
За змістом наведених норм особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, має вказати в позовній заяві обставини порушення прав по відношенню до себе або інших осіб, внаслідок чого порушено таке право.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.
Суд зазначає, що позовні вимоги викладені неконкретизовано та не відповідають вимогам щодо їх чіткості й визначеності. Позивач просить зобов`язати відповідача вчинити «всі необхідні дії», «повністю скасувати (зняти) заходи примусового виконання та пов`язані з ними обмеження», однак не конкретизує, які саме заходи примусового виконання та обмеження залишаються чинними у кожному із зазначених виконавчих проваджень, коли і якими постановами вони були застосовані, а також які саме рішення, дії чи бездіяльність відповідача підлягають судовому контролю.
Крім того, позовні вимоги сформульовані узагальнено та охоплюють невизначене коло виконавчих дій, зокрема щодо винесення постанов, направлення повідомлень до банківських установ, органів Національної поліції України, внесення змін до Автоматизованої системи виконавчого провадження, Єдиного реєстру боржників України та інших реєстрів, без зазначення конкретних постанов, записів, реєстрів чи обмежень, які, на думку позивача, підлягають скасуванню або зміні.
Також вимоги поширюються на виконавчі провадження, що входили до складу зведеного виконавчого провадження № 63817785, перелік яких наведено лише у додатку до позовної заяви, що не забезпечує належної визначеності предмета спору та не дає можливості суду встановити обсяг заявлених вимог без звернення до додаткових матеріалів.
За таких обставин позовні вимоги не є достатньо конкретизованими, що унеможливлює визначення предмета спору, меж судового розгляду та способу захисту, який просить застосувати позивач. У зв`язку з цим позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, чітко визначивши щодо кожного виконавчого провадження, які саме заходи примусового виконання, обмеження, записи у відповідних реєстрах чи інші дії підлягають скасуванню, а також конкретизувати спосіб судового захисту, який він просить застосувати.
Також, частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати судового збору регламентує Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі Закон №3674-VI). Згідно з частиною першою статті 3, частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За нормами пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлена ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень.
Разом з цим, відповідно до частини третьої статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору. Натомість подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Обґрунтовує клопотання тим, що сплата судового збору на момент звернення до суду є для позивача істотно обтяжливою з огляду на її майновий стан, а також фактичне обмеження можливості повноцінно користуватися власними коштами та майном унаслідок арештів та інших заходів примусового виконання. Зокрема, рахунки позивача в АТ «Райффайзен Банк» заблоковані. На підтвердження надає скріншоти з онлайн-банкінгу, зведену таблицю щодо 14 постанов про арешт коштів боржника.
Вирішуючи подане клопотання, суддя звертає увагу, що частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Одночасно статтею 8 Закону №3674-VI визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Частина друга статті 8 Закону №3674-VI встановлює аналогічні правила для вирішення судом питання про зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати.
Аналіз положень статті 8 вказаного Закону, який є спеціальним в регулюванні питань сплати судового збору, дозволяє зробити висновок, що підставою для розстрочення, відстрочення, звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру є врахування судом майнового стану сторони та одночасна відповідність її одній із закріплених умов, які поділені за майновим, суб`єктним та предметним критерієм. При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести обставини неможливості сплати судового збору. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд звертає увагу, що сам по собі факт накладення арешту на кошти позивача, що перебувають на банківських рахунках, не є безумовною та достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору. Відповідно до положень статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», питання відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору вирішується судом з урахуванням майнового стану особи та за наявності належних і допустимих доказів, які підтверджують неможливість сплати судового збору.
Накладення арешту на окремі банківські рахунки свідчить лише про існування відповідного обмеження щодо розпорядження коштами, однак саме по собі не доводить відсутності у особи іншого майна, інших рахунків, джерел доходу чи реальної неможливості сплатити судовий збір. Отже, арешт рахунків не є тотожним незадовільному майновому стану особи та не створює автоматичної підстави для надання процесуальної пільги.
Особа, яка звертається з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, повинна надати суду належні докази свого майнового стану, які б свідчили про об`єктивну неможливість сплати судового збору саме на момент звернення до суду. Такими доказами можуть бути, зокрема, відомості про доходи, наявне майно, банківські рахунки, залишки коштів, відсутність інших джерел фінансування тощо. Натомість скріншоти з онлайн-банкінгу щодо заблокованих рахунків не підтверджує, що особа позбавлена можливості сплатити судовий збір будь-яким іншим способом.
Таким чином, за відсутності належних доказів, які б підтверджували скрутний майновий стан позивача та об`єктивну неможливість сплати судового збору, саме лише посилання на арешт коштів на банківських рахунках не може бути визнане достатньою підставою для відстрочення його сплати. Надання такої процесуальної пільги є правом, а не обов`язком суду, і здійснюється лише за умови доведення особою виняткових обставин, передбачених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Сплата судового збору є обов`язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочку чи розстрочку від його сплати є неприпустимим.
Верховний Суд у постанові від 16.10.2025 у справі №280/6038/24 зауважив, що закладена у чинному законодавстві вимога щодо справляння особами судового збору при зверненні до суду є обов`язковою для усіх учасників справи. Тому, реагування судом у процесуальний спосіб на недотримання позивачем цієї вимоги за відсутності на те правових підстав не може трактуватися як надмірний формалізм з боку суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та № 35548/06).
З огляду на необхідність уточнення позовних вимог, остаточний розмір судового збору на цьому етапі не може бути визначений судом. Обов`язок щодо правильного визначення розміру судового збору покладається на позивача, яка після приведення позовної заяви у відповідність до вимог статей 160- 161 Кодексу адміністративного судочинства України має самостійно визначити кількість та характер заявлених позовних вимог, встановити ставку судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та сплатити його у належному розмірі або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суддя звертає увагу позивача на те, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, викладеною відповідно до вимог ст.ст. 5, 19, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
- документу про сплату судового збору за звернення до суду або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суддя пропонує позивачці надати до суду копію паспорту та РНОКПП для встановлення особи позивачки.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суддя, -
у х в а л и в:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Войтович І. І.