УХВАЛА
21 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/1769/24(917/1807/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваагроінвест"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2026
у справі № 917/1769/24(917/1807/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваагроінвест"
про стягнення заборгованості.
в межах справи № 917/1769/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро"
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" 22.09.2025 в межах справи про банкрутство подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваагроінвест" (далі - ТОВ "Полтаваагроінвест") про стягнення заборгованості у розмірі 908 025,00 грн у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі №917/1769/24 (917/1807/25) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі №917/1769/24(917/1807/25) скасовано, ухвалено нове рішення, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВААГРОІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" 908 025,00 грн заборгованості у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів).
01.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВААГРОІНВЕСТ" через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі № 917/1769/24(917/1807/25) в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
01.07.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваагроінвест" передано колегії суддів у складі: головуючого - Васьковського О.В., суддів: Погребняка В.Я., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1769/24(917/1807/25) з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, у урахуванням особливостей, визначених цією статтею, відтак вказаний спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство за правилами Господарським процесуальним кодексом України.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3028,00 грн., а тому п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 514 000, 00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі № 917/1769/24(917/1807/25), який розглядався в межах справи № 917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро", є стягнення 908 025,00 грн. заборгованості, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2025 році.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Розглянувши доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваагроінвест" колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі №917/1769/24(917/1807/25), подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваагроінвест" не може бути розглянута судом касаційної інстанції, а в її прийняті слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1769/24(917/1807/25) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваагроінвест" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді К.М. Огороднік
В.Я. Погребняк